ЮРІЙ CТАНИНЕЦЬ: АСПЕКТИ ПОРТРЕТА КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕПІСТОЛЯРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено аналіз епістолярної комунікації письменників Юрія Станинця та Івана Чендея.
Ю. Станинець – репрезентант закарпатської української белетристики 20–40 років ХХ ст., у радянський час вилучений із літературного процесу. І. Чендей – представник літературного покоління 50–80-х років, лауреат Шевченківської премії, який зазнав гонінь від партійних менеджерів тогочасної системи. Листування між письменниками тривало в період 50-х–80-х рр. минулого століття. Епістолярна спадщина Ю. Станинця недосліджена. Аналізом листування І. Чендея активно займається вчений С. Кіраль. Однак епістолярна комунікація двох закарпатських митців ще не стала предметом наукового осмислення. Метою дослідження є представлення портрета Ю. Станинця крізь призму дванадцяти
опублікованих епістол І. Чендея. Завдання для досягнення мети передбачають аналіз листів Чендея до Станинця, ак центування на тих деталях, які формують уявний портрет адресата. Зʼясовано, що основною мотивацією епістолярної комунікації в Ю. Станинця було мешкання у віддалених гірських районах, хвороба та відлучення в радянський час від літературного середовища через сан греко-католицького священника. Домінуючою в його листах була тема творчості. Ю. Станинець жив надією влитися в активне літературне життя, повідомляв про свої творчі плани, наміри, пітримував літературні досягнення адресата. Чендей сприйняв його як вдумливого, спостережливого, емоційного письменника, обʼєктивного критика. Важливі штрихи в портретописанні додає лінгвістичний аспект епістол. Зокрема добірна літера турна мова, діловий стиль, формули мовленнєвого етикету в листах Чендея відображають його позитивне сприйняття адресата. Отже, із епістолярної комунікації двох митців постає досить виразний образ Ю. Станинця з характерними для нього як людини і письменника рисами.