ЕПІТЕТИ ЗОРОВОЇ СЕМАНТИКИ ЯК КОМПОНЕНТ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА

Анотація

У статті досліджено епітети зорової семантики у поетичній мовотворчості Федора Потушняка. Мета роботи полягає у виявленні та систематизації таких епітетів, а також у визначенні їхньої ролі у формуванні індивідуального стилю митця. Для досягнення поставленої мети проаналізовано стан наукової розробки проблеми функціонування епітетів у художньому мовленні, здійснено їхню класифікацію та проведено лексико-семантичний і семантико-стилістичний аналіз. Особливу увагу приділено символічному навантаженню колірних, світлових і просторових означень. Встановлено, що колірні епітети виконують багатофункціональну роль: зорово-образну, емоційну, символічну та контрастну. Детально проаналізовано світлові епітети, які є важливими компонентами поетичної образності Федора Потушняка. Вони формують атмосферу сяйва, духовного піднесення та багатоплановості, постаючи знаком істини, естетичної досконалості й вічності. Особливістю їхнього використання є висока частотність, різноманітність формальних реалізацій, поєднання світлових і колірних характеристик та надання світлу містичного виміру. Здійсне
но класифікацію світлових епітетів за семантичними полями: ясність і блиск; світло дня, початок і надія; полум’я, вогонь, енергія; ніч і космічні образи; затемненість і мла; прозорість і невидимість; радість і гармонія. Встановлено, що вони не лише описують явища, а й формують емоційно-символічні смисли – від радості й надії до трагізму й таєм ничості. Просторові епітети також становлять вагомий компонент поетичної образності митця. Вони апелюють до зорового сприйняття, описують форму, конфігурацію та рух предметів у просторі, допомагаючи створювати динамічні
й об’ємні картини природи та надавати їм символічного й емоційного значення. Систематизовано просторові епітети за семантичними полями: глибина і масштаб; рух, широта, динаміка; прихованість і загадковість; природні ландшафти й стихії; часопросторові образи; спокій і гармонія; віддаленість і протяжність; дрібні деталі, тілесність та внутрішній простір. Доведено, що просторові епітети є визначальними засобами індивідуального стилю письменника, забезпечу ють цілісність його художнього світу та відображають екзистенційні мотиви. Дослідження епітетів зорової семантики дало змогу простежити закономірності індивідуального використання мовних засобів, виявити специфіку поетичного мислення Федора Потушняка та визначити його внесок у розвиток української поетичної традиції ХХ століття. У досліджуваному контексті епітети зорової семантики постають не лише як стилістичні маркери, а й як ключові елементи семантичної структури тексту, що забезпечують його цілісність і художню довершеність.