ДЖЕРЕЛА ПОХОДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ АНТРОПОНІМІВ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША

Анотація

Статтю присвячено дослідженню джерельної бази літературно-художніх антропонімів із творів Пантелеймона Куліша. Вивчення назв персонажів є важливим для студіювання авторського ідіостилю письменника, адже він був одним із перших, хто формував нову українську літературно-художню антропонімію. Актуальним є вивчення традиційних та нових джерел походження літературних онімів у текстах П. Куліша. 
Мета статті полягає в комплексній характеристиці джерел формування літературно-художніх антропонімів творів Пантелеймона Куліша в контексті становлення нової української літературно-художньої антропонімії. Наше за вдання – вивчити джерельну базу літературно-художнього антропонімікону П. Куліша; описати генетичні типи (первинні, вторинні, терціальні) літературно-художніх антропонімів; з’ясувати кількісні параметри досліджуваних лексем.
Доведено, що П. Куліш послідовно продовжує традицію формування української літературно-художньої антропонімії на живомовній основі. Кулішеві літературно-художні антропоніми є талановитою інтерпретацією реального антропонімікону, реалізацією сміливих способів формування характеристичної семантики власної назви. Також з’ясовано, що джерелами творення літературно-художніх антропонімів творів П. Куліша був фольклорний матеріал, літописи, козацькі реєстри та антична і світова класика.
Звернено увагу на уміння письменника наближувати до національного мовного ґрунту, до народного звучання найменування з елементами чужомовного та церковнослов’янського походження. П. Куліш розбудовував антропонімну систему художніх творів передусім на основі інтерпретації особових назв загальнонародного антропонімікону та назв історичних осіб.
Проведене дослідження уможливлює твердження, що серед широкого спектру виражальних засобів у творах П. Куліша важливе місце належить літературним антропонімам, які мають різноманітні джерела походження.