ДО ПИТАННЯ УНІФІКАЦІЇ ОНОМАСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ І ЧЕСЬКІЙ МОВОЗНАВЧИХ ТРАДИЦІЯХ

Анотація

Статтю присвячено контрастивному аналізу антропонімної термінології української та чеської мов у синхронному й діахронному вимірах. Метою дослідження є зіставлення ключових антропонімних термінів і терміносполук, виявлення їхніх поняттєвих меж, семантичних особливостей та ступеня термінологічної усталеності в межах двох національних ономастичних традицій. У роботі простежено основні етапи формування ономастичної терміносистеми в чеському та українському мовознавстві, окреслено причини термінологічної варіативності, полісемії та синонімії, що ускладнюють як внутрішньомовні, так і міжслов’янські ономастичні студії. Особливу увагу зосереджено на зіставному аналізі термінів antroponimická soustava, křestní jméno, rodné jméno, osobní jméno, příjmení, příjmí та їхніх українських відповідників, а також на проблемах тлумачення й уживання понять власна особова назва, антропонімна формула, прізвище, прізвисько, допрізвищева назва. Установлено, що в чеській ономастиці спостеріга
ється більш послідовне розмежування антропонімних понять, зокрема між прізвищем і допрізвищевою назвою, тоді як в українській історичній антропоніміці функціонує низка конкуруючих номінацій на позначення додаткових неофіційних назв особи. Обґрунтовано недоцільність терміна прізвищева назва в історико-ономастичному контексті через його синонімізацію з поняттям прізвище. Доведено доцільність уживання терміна власна особова назва як універсального та семантично чіткого, а також терміна допрізвищева назва для позначення несталих, семантично вмотивованих і факультативних антропонімів, що передували офіційній кодифікації прізвищ. Зроблено висновок про перспективність контрастивного підходу для подальшого впорядкування та гармонізації слов’янської ономастичної термінології.