КАРНАВАЛІЗОВАНИЙ ЕКОДИСКУРС КОХАННЯ

Анотація

Актуальність роботи пов’язана з використанням лінгвоекологічного підходу до аналізу карнавалізованого екодискурсу кохання, який створює сприятливі умови для спілкування в атмосфері неофіційної комунікації.  Лінгвоекологічний підхід уперше застосовується з метою довести, «чистоту» карнавалізованого екодискурсу кохання, незважаючи на порушення норм (онтологічних, валоративних, логіко-поняттєвих, лінгвальних), за рахунок яких експлікується комічна ситуація. Основне завдання статті – надати лінгвістичний аналіз карнавалізованого екодискурсу кохання, виявити в ньому прийоми комічного, що викликає у адресата сміхову реакцію. Доводимо, що зазвичай емоційна координація адресанта і адресата і налаштованість на гумор у цьому типі дискурсу перебуває в одній емоційній площині і, відповідно, завершує їх комічне спілкування. Таким чином, лінгвоекологічний підхід до аналізу карнавалізованого екодискурсу кохання являє собою різновид особистісно-орієнтованого емоційно зарядженого спілкування, яке, як правило, гармонізує стосунки комунікантів. Адресант цього типу дискурсу закладає очікування адресата стосовно адекватної реакції – атмосферу веселого простору, комунікативного оптимізму, створення екологічно-емоційного настрою. У роботі зроблено висновок, що карнавалізований екодискурс кохання є екологічним, він об’єднує, а не роз’єднує комунікантів. Екологія кохання з гумором – це культурне середовище, в якому перекручуються сучасні уявлення, експлікуючи ефект комічного.
Доведено, що порушення стереотипних норм є свідомим екологічним процесом, який у карнавальній свідомості стає запорукою психологічного розслаблення та духовного здоров’я людини. Порівняльний аналіз виявив, що в англомовному середовищі домінує лінгвальна гра, тоді як українському гумору властива єдність незлобливого жарту з удаваною простакуватістю, а єврейському – глибока самоіронія. Спільним результатом є формування нової «екологічної норми» через сміхову стихію та ігрову органіку.