ОПОВІДАННЯ ВІРИ ВОВК «ГОРІВ ДРЕЗДЕН». МУЗИЧНИЙ КОД ХУДОЖНЬОГО СЛОВА
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2026.1.(55).40-47Ключові слова:
Віра Вовк, війна, автобіографічне оповідання, композиційна інтермедіальність, сюїтаАнотація
У статті розглядається мистецька інтерпретація історичного факту бомбардування Дрездена як переломного моменту в біографії Віри Вовк. У творчому доробку української письменниці, лауреатки Національної премії імені Тараса Шевченка в царині літератури, якій цьогоріч виповнилося би сто років, є два однойменні твори – оповідання й поезія «Горів Дрезден». Об’єкт цієї розвідки – прозовий текст. Предметом є аналіз міжмистецької взаємодії, що отримала назву композиційної інтермедіальності.
У контексті необхідності фіксувати події новітньої російсько-української війни пізнавати мистецький спадок тих, хто пережив інші війни, вкрай важливо. Актуальність обраної теми в тому, щоб дослідити засоби фіксування травматичного досвіду. Мета і завдання цієї розвідки – показати як композиційна інтермедіальність увиразнює психологізм оповіді, у якій автобіографічна основа тексту сполучає емоційне і раціональне, а також дослідити, за рахунок чого приватне прочитується як загальнолюдський мистецький спадок.
Доходимо висновку, що художнє слово Віри Вовк в оповіданні «Горів Дрезден» оприявнюється через систему символів: квіти (едельвейс, пуп’янки камелії, фіалки); дерева (деревце камелії, ґінґо білоба, тополя); місто зелене – мистецьке (ґінґо білоба і однойменна поезія Гете); видіння – яв (пожежа в регістрі апокаліпсису). Проте систему символів і внутрішню динаміку оповіді визначає музика – насамперед, Р. Шумана. Сюїта композитора «Papillons» із її чергуванням мажорного і мінорного звучання та частковим епізодичним повтором музичної тональності є тим кодом
художнього слова, що формує його настроєві контрасти й символічні відповідності. Фрагмент із Й.С. Баха додатково маркує кульмінацію болю від втрати батька письменниці, що загинув у лютому 1945 під час бомбардування Дрездена.
У такий спосіб музична композиційна основа дає додаткову емоційну глибину зображеному епізоду автобіографії, переводячи його з регістру історичного фактажу в площину художньої історії з потужною психологічною силою.