ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЮБОВНОГО СЮЖЕТУ В ПРОЗІ ІВАНА ФРАНКА
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2026.1.(55).48-52Ключові слова:
проза Івана Франка, любовний сюжет, любовний конфлікт, любовні символи, любовний трикутник, ерософія, концепція любові, українська літератураАнотація
Стаття присвячена дослідженню любовного сюжету в прозі Івана Франка. У роботі розглянуто концепції любові, які віддзеркалюють стильові особливості літератури ХІХ – початку ХХ століття. Подано дефініцію поняття «любовний сюжет» і проаналізовано особливості його побудови та функціонування у прозових текстах письменника. Зауважено, що у романах, повістях та повістках любовний сюжет зазвичай характеризується наявністю більшости базових компонентів – експозиції, зав’язки, розвитку подій, кульмінації, розв’язки, епілогу. В оповіданнях, нарисах, новелах любовна лінія часто обірвана через обмежений часопростір, тож характеризується більш напруженим емоційним перебігом подій. Охарактеризовано домінантну і другорядну роль любовної лінії у різножанрових прозових текстах письменника. Наведено приклади любовних символів (сойчине крило, весільна сукня, весільні свічки, діамант) і розкрито їх значення у текстах. Сформульовано визначення для поняття «любовний конфлікт» та «еросографія». З’ясовано, що у прозових текстах Франка конфлікт у любовних стосунках найчастіше реалізовується через
проблему вибору між особистим щастям і суспільним обов’язком та через зображення інтимних тріад. У статті представлено можливі варіанти розв’язання обох конфліктів.
У висновках підкреслено, що любовний сюжет у прозі Івана Франка – це важливий елемент творчого процесу письменника, що, безсумнівно, впливає на структуру творів та збагачує персонажну характеристику. Зауважено, що любовний сюжет у Франкових творах часто переплітається зі суспільно-історичною чи кримінальною сюжетними лініями, аби репрезентувати проблеми міжособистісних стосунків, виявити істинність почування та розв’язати моральні дилеми, часто навіяні суспільною атмосферою. Простежено також, що функція любовного сюжету у прозових
текстах письменника поступово змінювалася: від суспільно зумовленої до психологічної, зсуваючи акценти із соціального на індивідуальне.