ОБРАЗ РОДИНИ У ФОЛЬКЛОРНИХ ОПОВІДЯХ ПРО ВІЙНУ (ЗА ПОЛЬОВИМИ МАТЕРІАЛАМИ З ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ)

Анотація

У статті проаналізовано образ родини в усноісторичних оповідях із Волинського Полісся. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу у фольклористиці до автобіографічних наративів як важливого джерела пізнання колективної пам’яті, а також необхідністю осмислення воєнного досвіду крізь призму концептуальних структур традиційної культури. Підкреслено, що у фольклорних текстах родина/сім’я постає не лише як соціальна одиниця, але і як ключовий смисловий осередок, через який оповідачі інтерпретують травматичні події війни, репресій, депортацій, голоду та повоєнного повсякдення. Метою статті є з’ясування особливостей репрезентації образу родини у фольклорних наративах про події 40–60-х рр. ХХ століття, а також визначення її ролі у формуванні та збереженні колективної пам’яті спільноти. З-поміж завдань центральними є: окреслити теоретичні підходи до розуміння родино-центричності в українській фольклорній традиції; проаналізувати провідні сюжетно-мотивні комплекси, пов’язані з родинним життям у воєнних і повоєнних наративах; простежити трансформацію традиційних родинних ролей батька та матері під впливом історичних катаклізмів; з’ясувати функції родини як простору трансляції досвіду та пам’яті між поколіннями. Джерельною базою слугували автобіографічні оповіді, які авторка зафіксувала упродовж 2018 – 2025 рр. Використано структурно-семантичний, наративний та інтерпретаційний ме
тоди, що дозволяють розглядати родинні образи у взаємозв’язку з конкретними історичними подіями та локальним соціокультурним контекстом. Встановлено, що родиноцентричність є наскрізною домінантою фольклорних наративів про війну. Ключовими мотивами наративів постають розпад сім’ї, сирітство, загибель або зникнення батьків, вимушене дорослішання дітей, а також зміна усталеного розподілу родинних ролей. Образ родини виконує функцію морального орієнтира та символічного осередку стабільності. У наративах він структурує пам’ять про війну через повторювані мотиви втрати, збереження та відновлення родинної цілісності, набуваючи рис формульного елемента усної оповіді. Родина постає як базова модель осмислення історичної травми, у межах якої індивідуальний досвід інтегрується в колективну пам’ять локальної спільноти.