НОВЕ РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: ОСВІТНІЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ ЛІТЕРАТУР

Анотація

У статті осмислюється феномен нового Розстріляного відродження, що постав в умовах російсько-української війни, в сучасній українській літературі як потужний чинник формування національної ідентичності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтерпретації новітнього літературного процесу воєнного часу, а також потребою концептуального осмислення творчості письменників, що творять і творили літературу в умовах війни, а також розглянути їхню творчість у контексті тяглості традиції культурно-мистецького опору. Увага звернена на твори
тих письменників, які не лише художньо осмислювали досвід війни, а й стали її безпосередніми учасниками чи жертвами. Проаналізовано тексти Володимира Вакуленка-К., Вікторії Амеліної, Максима Кривцова, Олександра Осадка. У творах цих письменників зафіксовано не тільки події сучасної війни, а й осмислено трагічні сторінки української історії, травматичні досвіди різних поколінь, проблеми пам’яті, втрати, гідності та відповідальності. Доведено, що синтез біографічного, документального й художнього вимірів формує нову якість письма, у якій автор постає не лише
митцем, а й моральним авторитетом, свідком і носієм певної етичної позиції. Така література актуалізує національну пам’ять, сприяє консолідації суспільства, формує образ сучасного українця як носія свободи, стійкості й ціннісної визначеності, відтворює механізми збереження ідентичності в умовах воєнної загрози. Окрему увагу приділено освітньому потенціалу творів нового Розстріляного відродження в межах інтегрованого курсу української та зарубіжної літератур. Продемонстровано на конкретних прикладах, як саме можна інтегрувати доробок цих авторів під час вивчення
окремих тем, також наведено чіткі компаративні паралелі між творами української та зарубіжної літератур. Обґрунтовано, що системне залучення цих текстів до навчального процесу сприяє формуванню громадянської свідомості, історичної пам’яті, ціннісних орієнтирів в здобувачів освіти. Зазначено, що введення цих творів у ширший європейський культурний контекст сприяє осмисленню українського воєнного досвіду як складника загальноєвропейської історії боротьби за свободу, гідність і право на культурну самобутність. Зроблено висновок, що нове Розстріляне відродження
є не лише літературним феноменом сучасності, а й тим явищем, що може забезпечити тяглість національної традиції та осмислення досвіду війни в українській літературній освіті.