УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗАКАРПАТТЯ 1900–1945 РОКІВ: ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА ВІХИ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті висвітлюються три періоди розвитку літератури Закарпаття 1900–1945 років: література від початку століття до 1919 року; література Підкарпатської Русі (1919–1939 рр.); література періоду Другої світової війни (1939–1945). Вважаємо, що від початку століття до 1919 року красному письменству властиві такі риси: автори краю приділяли багато уваги науковій і просвітницькій діяльності; писали мовою, близькою до народної, і частково нею видавали періодику. Незважаючи на суспільно-політичні події, люди дійства історичного Закарпаття розуміють,
що творити для народу потрібно його мовою, аби формувати і підтримувати самоідентичність своєї громади. Література Підкарпатської Русі заклала підвалини модерної малої прози і поезії. Крайова новелістика започаткувала «закарпатську школу новелістики», сфокусувавшись на художньому осягненні світоглядної системи верховинця. Молоді лірики Підкарпатської Русі були учасниками Празької поетичної школи. Інтерес до сценічного мистецтва дав поштовх до появи драматичних творів. Розвитку набувала літературознавча думка, науково осмислювалися тенденції і здобутки літератури краю; виходила чимала кількість періодичних видань, що не лише сприяло зростанню культурного рівня краян, а й гуртуванню довкола преси певних професійних груп.
Література Другої світової війни позначена багатовекторним розвитком, пов’язаним з діяльністю Подкарпатського общества наук: література для дорослих, перекладна література, література для дітей, фольклорні видання; системно запрацювала літературознавча думка; вперше здобутки культурного життя краян отримали академічне осмислення у науковому виданні «Зоря-Hojnal»; уперше було складено загальну бібліографію книжкових видань краю. Періодичні видання, як і в попередній відрізок часу, продовжують охоплювати інтереси не лише дорослих, але й молоді та дітей.
Таким чином, за цей час красне письменство пройшло шлях від традицій, коли література наслідує фольклор, до модернізму. Жанровий діапазон розширився від класичного оповідання до новели, повісті, роману. Ліричні твори збагатилися філософськими мотивами, громадянсько-політичними інвективами, медитативною поезією, до жанрово го арсеналу додалася поема, заповнилася ніша сатири й гумору. Продовжився розвиток драматургії. Водночас у країутвердилася когорта закарпатської інтелігенції, що вела, супроводжувала і служила інтересам краян як в мирний, так
й у воєнний час. Крайова інтелігенція, вихована в першій половині ХХ століття, впливала й на розбудову літератури в складний радянський час.