ОБРАЗ ВЛАДНОГО БАТЬКА В РОМАНІ МИХАЙЛА ТОМЧАНІЯ «ЖМЕНЯКИ» ТА В ТРАГЕДІЇ ЮДЖИНА О’НІЛА «ПРИСТРАСТЬ ПІД В’ЯЗАМИ»: КОМПАРАТИВНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2026.1.(55).143-151Ключові слова:
Михайло Томчаній, Юджин О’Ніл, образ батька, влада землі, характер, психологічний портрет, національна ідентичність у літературіАнотація
У статті здійснено порівняльний аналіз образу головного героя роману Михайла Томчанія «Жменяки» (1964) Івана Жменяка та ключової дійової особи трагедії Юджина О’Ніла «Пристрасть під в’язами» (“Desire Under the Elms”) (1924) Ефраїма Кебота, що репрезентують типаж авторитарного батька й міцного господаря-землевласника. Досліджено історично-культурний контекст обох творів та мистецькі традиції, що лежать у їхній основі. Проаналізовано й зіставлено образи обох персонажів за ключовими параметрами: художня деталізація, психологічний портрет, функції
в контексті проблематики та головного конфлікту твору, взаємодія з іншими персонажами та характеристика з їхнього погляду, багатошаровість характеру.
Образ Івана Жменяка є продовженням традиції зображення «твердого» українського селянина-землероба, загартованого життям, ощадливого, вимогливого до своїх рідних. Його авторитет у родині беззаперечний, а воля непохитна. Світоглядна модель Жменяка будується на переконанні, що людина без землі нічого не варта, тож усі його помисли й зусилля спрямовані на примноження земельних володінь. Земля стала для нього майже божеством, а людські бажання (як його власні, так і його рідних), несумісні зі служінням цьому божеству, трактуються як гріховні. Водночас Іван
не шаблонний «раб землі» й не об’єкт викриття в площині соціалістичного реалізму (як можна припустити з огляду на час публікації роману). Це складний характер, який у статті розшифровано за допомогою комплексного аналізу авторських підказок, психологічного й соціокультурного підтексту, психоаналітичного прочитання.
Образ Ефраїма Кебота репрезентує суворого фермера, що проживає в Новій Англії середини ХІХ століття. Він утримує господарство важкою працею й через надмірну прив’язаність до нього бачить у синах не спадкоємців, а конкурентів. Автор розкрив цього персонажа через міфологічний та біблійний інтертексти, створивши самобутній і водночас глибоко закорінений типаж авторитарного батька.
Подібність персонажів виявляється в ставленні до власності, ролі в сім’ї, нав’язуванні рідним своєї ролі, а також у потребі стримувати власні емпатію й пристрасті, щоб вижити й захистити свій рід.
