МІФОПОЕТИКА ТВОРІВ «ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА «CSONGOR ÉS TÜNDE» МІГАЯ ВЬОРЬОШМАРТІ У ПОРІВНЯЛЬНОМУ АСПЕКТІ

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз міфопоетики драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки та драми-казки «Csongor és Tünde» Мігая Вьорьошмарті в контексті українсько-угорських літературних взаємин. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою розробленістю типологічних і інтертекстуальних зв’язків між українською та угорською літературами, зокрема у сфері міфопоетики, а також обмеженою взаємною рецепцією цих літератур, що значною мірою спричинена браком перекладів і слабкою представленістю відповідних текстів у науковому
обігу. Обидва твори розглядаються як репрезентативні зразки романтичного та неоромантичного міфотворення, у яких фольклорно-міфологічні джерела не відтворюються безпосередньо, а зазнають глибокого індивідуально-авторського художнього переосмислення в межах національних культурних традицій.
У статті проаналізовано сакральні локуси (ліс у «Лісовій пісні» та Країну фей у «Csongor és Tünde»), образну систему та міфологічні мотиви, зокрема міфологему дерева, символіку простору й часу, а також концепт кохання як космогонічної сили, що надає буттю повноти й гармонії. Особливу увагу приділено типологічній спорідненості жіночих образів Мавки й Тюнде, які постають як уособлення сакрального світу, його життєдайної енергії та етики дару.
З’ясовано, що в обох творах кохання осмислюється не лише як особисте почуття, а як онтологічний принцип, здатний трансформувати простір і відновлювати порушену космічну рівновагу. Водночас виявлено національно зумовлені відмінності міфопоетичних моделей: у драмі Лесі Українки домінує сезонна, природно-циклічна організація художнього часу, тісно пов’язана з ритмами життя і смерті, тоді як у Вьорьошмарті визна
чальними є добові сакральні ритми, зумовлені опозицією світла й темряви. Наголошено також на принциповій різниці фіналів творів ‒ трагічно-філософському в «Лісовій пісні» та романтично-гармонійному в «Csongor és Tünde», що відображає різні моделі взаємодії людини з сакральним світом. Запропонований аналіз розширює уявлення про типологічні паралелі в українській та угорській літературах і окреслює перспективи подальших компаративних досліджень у сфері міфопоетики.