ТАРАС ШЕВЧЕНКО В РЕЦЕПЦІЇ ІВАНА ФРАНКА: МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2026.2.(56).63-69Ключові слова:
Тарас Шевченко, Іван Франко, Василь Доманицький, рецепція, компаративістика, епістолярій, текстологія, душевно-психічна кризаАнотація
Стаття присвячена висвітленню деяких аспектів маловідомого листування між Іваном Франком і Василем Доманицьким з приводу повного наукового видання «Кобзаря», над яким обидва тоді працювали – відповідно у Львові й Києві. Інцидент виник несподівано, коли Доманицький звернувся з настійним проханням допомогти з’ясувати деякі текстологічні сторінки Шевченкових творів, а водночас наполягав, аби адресат активізував свою роботу в даному напрямку, бо, мовляв, ніхто інший із подібним завданням впоратися не зможе. Франко різко відповів на подібне прохання: з-поміж іншого й тому, що художня продукція поета, за деякими винятками, нібито не варта того, аби справою її видання так боляче перейматися й жертвувати собою, своїм здоров’ям та іншими творчими планами задля її видання.
Подібні епатажно-гострі Франкові висловлювання, які дещо розходяться з його загальновідомими судженнями про художнє слово й національне значення Кобзаря, запропоновано розглядати, враховуючи тодішній його життєво творчий спосіб буття: посилення душевно-психічної кризи, а внаслідок загострення симптоматики ревматоїдного артриту сталася деформація суглобів і параліч рук. Однією з головних причин такого становища письменник вважав «навал літературної праці, переважно зовсім механічного характеру». У такій ситуації додаткова купа «чорнової» роботи означала неминуча ескалація захворювання. Таким чином, нападки на Шевченка відбулися, сказати б, рикошетом – притому в піковий період психо-духовної кризи