ТОПОС МІСТА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ (З) ВІЙНИ

Анотація

Стаття присвячена літературознавчому аналізу топосу міста в сучасній українській поезії після 2014 року, що формується в умовах осмислення воєнного досвіду. Місто розглянуто як багатовимірний художній образ, що зазнає суттєвих трансформацій під впливом війни та функціонує не лише як просторове тло, а як активний смислотворчий елемент поетичного дискурсу. Простежено зміни, які відбуваються в урбаністичному просторі, що в поезії війни постає носієм колективної та індивідуальної пам’яти, травматичного досвіду та національної ідентичности.
Основна увага зосереджена на образах зруйнованого, покинутого або загроженого міста, що набувають символічного значення й репрезентують досвід утрати, страху та екзистенційної нестабільности. Акцентовано на тому, що в сучасній українській поезії війни формується нова модель урбаністичного топосу, у якій фізичні ландшафти тісно переплітаються з пам’яттєвими, символічними та емоційними вимірами, стаючи важливими інструментами художнього осмислення воєнних подій та фіксації колективної травми.
У розвідці проаналізовано ключові урбаністичні ландшафти. Зокрема, розглянуто топос міста як простору пам’яти та травми, у якому зафіксовано досвід руйнування, втрати та посттравматичного переживання війни; місто як топос незламности, що репрезентує колективний спротив, стійкість і здатність до відновлення навіть в умовах постій ної загрози; місто-транзит, що пов’язане з процесами вимушеної міграції, тимчасового перебування та екзистенційної непевности; а також місто-спогад, яке існує переважно в площині пам’яти та внутрішнього простору ліричного героя.
Дослідження спирається на міждисциплінарні підходи сучасного літературознавства, зокрема теорію топосу, урбаністичні студії, концепції культурної пам’яти та студії травми, що дає змогу комплексно осмислити функціонування образу міста в поетичних текстах воєнного часу. Такий аналіз дозволяє виявити закономірності художнього реагування на війну, а також окреслити специфіку формування нових символічних значень міста. Зроблено висновок, що топос міста в сучасній українській поезії війни набуває статусу одного з ключових елементів поетичного осмислення воєнної реальности та важливого маркера колективної фіксації травматичного досвіду.