ЗООЛОГІЧНА ЛЕКСИКА В «СЛОВНИКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XVI – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVІI СТ.»

Анотація

У статті здійснено лексико-семантичний та етимологічний аналіз зоологічної лексики, зафіксованої в «Словнику української мови XVI – першої половини XVII ст.». Дослідження зосереджене на вивченні назв тварин як важливого складника історичного словникового складу української мови, що відображає особливості природного середовища, господарської діяльності, міжетнічних контактів і мовної картини світу українців. Матеріалом дослідження стали зоолексеми, зафіксовані в опрацьованих випусках словника, укладеного на основі актових книг, літописів, релігійних, художніх і ділових пам’яток XVI – першої половини XVII ст.
У статті виокремлено основні тематичні групи зоологічної лексики: назви свійських і диких тварин, птахів, риб, плазунів, земноводних, комах, міфологічних істот, а також назви молодих тварин і лексеми, мотивовані функційним чи господарським призначенням тварин. Простежено особливості семантики досліджуваних одиниць, їхню словотвірну структуру та функціонування в писемних пам’ятках різних жанрів. Значну увагу приділено походженню зоолексем: установлено, що більшість назв мають праслов’янське або спільноіндоєвропейське походження, водночас частина лексики є результатом запозичень із тюркських, латинської, грецької, польської та німецької мов.
Дослідження засвідчує, що зоологічна лексика є важливим джерелом для реконструкції історичного розвитку української мови, а також відображає особливості господарської культури, мисливства, рибальства, тваринництва та народних уявлень про природний світ. Виявлено активне функціонування демінутивних словотвірних моделей, звуконаслідувальних утворень і метафоричних перенесень у процесі формування назв тварин. Результати дослідження підтверджують необхідність подальшого комплексного вивчення історичної зоологічної лексики на матеріалі українських
писемних пам’яток.