ВЕНГЕРСКИЕ ПОСЛЕЛОГИ И РУССКИЕ ПРЕДЛОГИ: ОДНО И ТО ЖЕ С «ПРОТИВОПОЛОЖНЫМ ЗНАКОМ?»

Анотація

Угорські післялоги й російські прийменники – одне і те ж із «протилежним знаком?». У роботі роз­глядається питання про співвідносність угорських постфіксів (післялогів) і російських прийменників в аспектах: по­зиційному, семантичному і функціональному – з метою встановлення ступеня їх близькості, що викликано спірною дефініцією перших через другі.

Головною метою дослідження є аналіз постулату, що російський прийменник і угорський післялог – це «конвер­сивні» частини мови.

Автор вважає, що цілком обґрунтовано й виправдано розглядати прийменники й післялоги як важливий фраг­мент у «лінгвістичному субстраті» мовних картин світу різних етносів і, з іншого боку, в порівняльному описі цих картин світу, зокрема, в сфері словотворення. Дослідження згаданих релятивних слів по праву займає важливе місце в сучасній парадигмі когнітивної лінгвістики.

У результаті проведеного дослідження автор доходить висновку про те, що семантичний паралелізм між росій­ськими прийменниками й угорськими післялогами характерний лише для конструкцій, в яких ті й інші відтворюють основні для них (ядрові) значення місця й часу.

У конструкціях із іншими значеннями регулярні кореляції між конкретними значеннями окремих слів­реляторів в обох мовах встановити неможливо.

У площині семантики співвідношення на зразок «один до одного» між російськими прийменниками й угорськи ми післялогами – скоріше виняток, ніж правило. Автор вважає, що кваліфікувати післялог як «антипод» прийменника, що відрізняється від нього тільки «протилежним знаком» – постпозиції першого vs. препозиції другого, немає підстав.