УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «ВЕСЕЛКА» В РЕЦЕПЦІЇ ОЛЕНИ РУДЛОВЧАК

Анотація

Стаття «Українська газета «Веселка» в рецепції Олени Рудловчак» висвітлює питання наукового осмислення Оленою Рудловчак, вченою з Пряшева (Словаччина), історії становлення та розвитку української газети «Веселка». Недослідженість преси українців зарубіжжя другої половини ХХ ст., зокрема й у Чехословаччині, залиша­ється невирішеною журналістикознавчою проблемою. Олена Рудловчак мала багатий досвід журналістської практики у національних засобах масової інформації українців, що проживають у межах іншого державного утворення, а отже, добре знала специфіку й нюанси становлення й функціонування преси нацменшин. З огляду на ці фактори порушена в статті тема є актуальною.

Дослідження змісту праці О. Рудловчак, розгляд порушених у ній проблемних питань, з’ясування методологіч­них засад та методичних принципів наукового опрацювання матеріалу вченою стало метою пропонованої статті.

У процесі аналізу було спостережено, що серед обставин, які мотивували її зацікавлення історією журналістики краю, були: 1) робота над вивченням життя і творчості закарпатського будителя ХІХ ст. О. Духновича, її професій­  на діяльність як журналіста; усвідомлення ролі преси для національного самоствердження, збереження національної ідентичності українців, соціально, економічно, культурно пригноблених в етнічно чужій державі.

Наші спостереження показали, що у статті, написаній з нагоди 25­річчя української піонерської газети «Весел­ ка», О. Рудловчак, базуючись на принципі історизму, простежує шлях становлення й розвитку з його піднесеннями й спадами українських періодичних видань для дітей та молоді після Другої світової війни у Чехословаччині у контексті розвитку української преси в цей період. Ретельному аналізу підданий базовий рівень «Веселки», яким стали попе­ редні російськомовні і двомовні видання − «Колокольчик – Дзвіночок», «Пионерская газета», «Піонерська газета» та його традиції. Важливою запорукою успіху чи занепаду видання авторка вважає зв’язок із рідним «ґрунтом», своїм народом, українцями. Серед вигідних позицій «Веселки», порівняно з іншими виданнями, підкреслено наявність конкретного читача – розуміння його запитів, смаків, уподобань, психіки і под. Це стимулює колектив до креативного пошуку, що відображається в тематиці, рубрикації, ілюстраціях і створює багатогранність видання. Заслуговують на увагу професійні поради та рекомендації О. Рудловчак як науковця і практика-­журналіста щодо поліпшення видання, які годяться до застосування й сьогодні.

На основі досліджуваного можемо твердити, що наукова студія О. Рудловчак, присвячена газеті «Веселка», роз­ширює горизонти процесу становлення та розвитку української преси зарубіжжя у другій половині ХХ століття. Вона репрезентує специфіку функції видань для українських дітей в етнічно нерідному середовищі, подає основні складові змісту й форми моделі такого часопису.

Наше дослідження має перспективу у вивченні інших вагомих для журналістської науки праць О. Рудловчак, а також історії української журналістики повоєнного часу в Чехословаччині.