DOI: https://doi.org/10.24144/2663-6840.2019.2.(42).22-27

ВЕНГЕРСКИЕ ПОСЛЕЛОГИ И РУССКИЕ ПРЕДЛОГИ: ОДНО И ТО ЖЕ «С ПРОТИВОПОЛОЖНЫМ ЗНАКОМ»?

Анатолій Виноградов

Анотація


У статті завершується розпочатий у попередній роботі аналіз питання про співвідносність угорських післялогів та російських прийменників з метою виявлення ступeня їхньої близькості. Автор досліджує мовно-функ- ціональний статус обох цих категорій релятивних слів, зумовлений їх морфолого-синтаксичними властивостями, і констатує таке.

Між угорськими післялогами й російськими прийменниками наявна принципова різниця з точки зору їх ролі як компонентів утворюваних за їх допомогою конструкцій з іменниками: в російських синтаксемах організуюча граматична роль належить іменникові у формі непрямого відмінка, а другорядна – прийменникові, при тому, що прийменник керує відмінковою формою іменника. Питання про подібний розподіл ролей між угорським післялогом та іменником навіть не виникає: угорські післялоги зазвичай не вимагають від іменника певного відмінкового закінчення, і той залишається в абсолютній формі. Синтаксичний зв’язок між ними тому не можна назвати керуванням у повному розумінні. Роль післялога в організації субстантивної синтаксеми є більш значущою, ніж роль прийменника. До того ж угорські післялоги можуть бути базою для утворення нових слів або граматичних форм, чого російські прийменники позбавлені. На думку автора, російський прийменник у зіставленні з угорським післялогом з цих причин постає як менш самостійна функціональна одиниця, а угорські післялоги знаходяться набагато ближче до знаменних частин мови, ніж російські (чи інші слов’янські) прийменники.

Наведені факти є безумовним свідченням відсутності між цими словами-реляторами в обох мовах відношення на зразок «один до одного» і підтверджують кінцевий висновок щодо них, зроблений у попередньому дослідженні (стаття 1): угорські післялоги і російські прийменники являють собою якісно різні функціонально-змістові одиниці, а не одну й ту саму величину, бодай і «з протилежним знаком».


Ключові слова


угорські післялоги; російські прийменники; позиційна, семантична й функціональна співвідносність; функціонально-семантичний паралелізм; когнітивна лінгвістика

Повний текст:

PDF

Посилання


Виноградов А.А. Префиксация в русском и венгерском языках (внутриглагольное словообразовние). Ужгород, 1998. 185 с.

Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). Изд. 2-е. Москва: Высшая школа, 1972. 614 с.

Виноградова Е.Н., Чекалина В.Л. К вопросу о грамматике русского предлога: конверсия. URL: www.philol.msu.ru/~rlc.2007/pdf./10 pdf. С. 267.

Галактионова И.В. Предлог: препозиция и постпозиция. URL: www.philol.msu.ru/~rlc.2007/pdf./10 pdf. С. 272–273.

Предлоги-послелоги? / Ю.Т. Долин. Вестник ОГУ, 2005. № 1. С. 86–88.

К вопросу о функционировании предлогов вслед, навстречу, вдали в языке А.С. Пушкина / М.Ф. Киямова. Уч. зап. Казанского ун-та: Гуманитарные науки. Казань, 2015. Т. 157. Кн. 5. С. 173 – 184.

Кронгауз М.А. Приставки и глаголы в русском языке: семантическая грамматика. Москва: Школа «Языки русской культуры», 1998. 228 с.

Крылов С.А., Муравенко Е.В. Послелоги в русском языке. URL: www.philol.msu.ru/~rlc.2007/pdf./10 pdf. С. 278–279.

Лебедева Я.А. Актуализационная парадигма предлога. URL: www.philol.msu.ru/~rlc.2007/pdf./10 pdf. С. 281.

Майтинская К.Е. Служебные слова в финно-угорских языках. Москва: Наука, 1982. 186 с.

Майтинская К.Е. Венгерский язык. Т. I: Введение. Фонетика. Морфология. Москва: Изд-во АН СССР, 1955. 304 с.

Майтинская К.Е. Венгерский язык. Т. II: Грамматическое словообразование. Москва: Изд-во АН СССР, 1959. 226 с.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. Москва: Высшая школа, 1975. 328 с.

Мосеев А.И. Некоторые антиномии теории морфем. Морфемика: Принципы и методы системного описания. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1987. С. 118–127.

Муравенко Е.В. Послелоги в русском языке. Лингвистика для всех: Летняя лингвистическая школа 2007 и 2008. Москва: Московский центр непрерывного математического образования. 2009. С.228–233.

Плунгян В.А. Общая морфология: Введение в проблематику. Москва: Эдиториал УРСС, 2000. 384 с.

Поцелуевский Е.А. Послелог. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. Москва: СЭ, 1990. С. 389.

Праславянские предлоги и послелоги. URL: www.proto-slavic.ru/psl-prepositions.html

Русская грамматика / Гл. ред. Н.Ю. Шведова. Т. I. Москва: Наука, 1980. 783 с.

Трахтенберг О.М. Приставки и их роль в глагольном управлении. Вопросы современного русского литературного языка (грамматический строй и стилистика). Челябинск, 1966. Вып. 1. С. 121–133.

Филиппенко М.В. Проблемы описания предлогов в современных лингвистических теориях (обзор). Исследования по семантике предлогов: Сб. статей. Москва: Русские словари, 2000. С. 12–54.

Шальга А. Венгерский язык в зеркале русского языка: В помощь преподавателям русского языка, обучающим венгерских студентов. Будапешт: Tankyon’vkiado. 152 с.

A névutói kifejezés. URL: www.tankonyvtar.hu/hu tartalom/tamop425/2011 0001_536_Magyar Nyelv/ ch05s05html

Bencédy J. stb. A mai magyar nyelv: I. Rész.Budapest: Tankönyvkiadó, 1965. 467 old.

Csernicskó I., Karmacsi Z. Szófaitan és morfológia. Beregszáz, 2008. 168 old.

Szamarasz V.Z. Az idő téri metaforái: a metaforák szerepe a feldolgozásban. Világosság. 2006. №№ 8–9–10. 99–109 old.

Tóth I.H. Közelebb a magyar nyelv határozóinak a megismeréséhez és kutatásához. URL: www. robertpejsa.cz/data/image/istvan/.../istvan_hatarozok.p. 15 old.

URL: www.textologia.ru/slovari/lingvisticheskie-terniny/poslelog/?q=486&n= 1370

URL: www.solarix.ru/grammar//preposition.shtml

URL: dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/672926

URL: www.nyelvora.com/magyar-nyelvtan/3-9-viszonyszok.html

URL: https://hu.wikipedia.org/wiki/Névutó


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.