МОРФОЛОГО-СЛОВОТВІРНЕ ПЕРЕВНОРМУВАННЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ ПРИКМЕТНИКІВ В УСТАЛЕНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯХ

Анотація

Актуальність статті зумовлена потребою перегляду узвичаєного трактування словотвірної структури давно запозичених прикметників, установлення відповідності між чужомовними засобами й словотворчими засобами української мови задля досягнення оптимального співвідношення між національними і чужомовними словотворчими складниками.

Мета дослідження – простежити основні закономірності в синхронному морфолого-словотвірному перевнормуванні запозичених прикметників із гібридними суфіксами, що постали внаслідок поєднання чужомовних суфіксів і типового українського прикметникового суфікса -н-, оцінити нормативність і доцільність цих новітніх процесів.

Дослідження виконано за допомогою методу спостереження та описового методу. Принагідно застосовано структурний метод (для аналізу морфемної структури прикметників) та метод функційного аналізу (для визначення функційних переваг різноструктурних прикметників).

Новітні тенденції до переважного використання національних зразків у прикметниковому словотворенні, а осо- бливо в термінотворенні, витлумачено як синхронне морфолого-словотвірне перевнормування раніше запозичених прикметників латинського походження. Досліджено умови та закономірності синхронного морфолого-словотвірного перевнормування запозичених прикметників у контексті новітньої тенденції до переважного використання національних зразків прикметникового словотворення, що набуває поширення в сучасній українській мовній практиці, зокрема в науковому та публіцистичному дискурсах.

Відзначено вибірковість заміни гібридних суфіксів питомими прикметниковими суфіксами, з’ясовано проблеми лексикографічного кодифікування перевнормованих прикметників передусім у новітніх тлумачних та орфографічних словниках української мови, наголошено на потребі послідовного перевнормування словотвірної структури однотипних відносних прикметників.