ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СВІТ МАР’ЯНА ДЕМСЬКОГО

Анотація

Історія українського мовознавства зосереджена на осмисленні процесу виникнення та розвитку лінгвістичної думки від найдавніших часів і до сьогодні. У фокусі досліджень перебувають мовознавчі теорії, напрями, течії, школи. Існує не дуже багато праць, у яких би йшлося про думання вченого, про причиново-наслідкові зв’язки формування його наукового погляду, про вплив середовища і подій на спосіб його мислення тощо.

Перехід від глобалізованої історії до індивідуалізованих історій відбувся у 70-ті роки минулого століття. В історії українського мовознавства цей перехід розпочався, але не завершився і не сформував комплексного лінгвістичного мікроісторичного напряму. Історія з погляду ‘малої’ людини стає засадничим принципом побудови нової історії з другої половини ХХ ст. Процес зміни історичної дослідницької методології окреслює П. Берк як зміну кута зору з ‘погляду згори’ на ‘погляд знизу’ через призму малої історії малої людини.

Годі собі уявити в СРСР ‘меншу’ людину, ніж людина, маркована тавром ‘неблагонадійності’. Мар’ян Демський, народжений на бунтівній периферії колишньої польської, а потім радянської держави, у ‘підозрілій’ далеко не бідній українсько-німецькій родині, що мала зв’язки з рухом опору, відрахований з останнього курсу університету з присудом ‘неблагонадійний’, шельмований на партійних зборах, під постійною загрозою звільнення з роботи, блокування наукової кар’єри etc., чи не найкращий приклад тої ‘малої’ людини в мовознавчій науці, яка всупереч усьому зуміла створити унікальний науковий портрет української фразеології.

Фразеологія для Мар’яна Демського є вибір з обставин. Безпосередніми чинниками вибору фразеології були новизна напряму фразеології і вплив Івана Франка. Примітною рисою фразеологічних поглядів Мар’яна Демського  є її синтетичність, що зумовлено впливом його вчителів Юліана Редька та Івана Ковалика. Пропозиція застосування мікроісторичного методу до вивчення персоніфікованої історії того чи того мовознавця уможливить актуалізацію багатьох подій, людей і текстів, що перебували поза генералізованою історією мовознавства.