БОГ ДАВ СВЯТО, А ЧОРТ ГОСТІ: ПАРЕМІЇ ЯК ІНДИКАТОР ДИНАМІКИ АРХАЇЧНОГО СТЕРЕОТИПУ ГІСТЬ (на матеріалі східнослов’янських приказок)

Анотація

Стереотипи як особливий різновид культурних концептів зберігають і транслюють культурну пам’ять етнічної спільноти. Всі так звані архаїчні концепти (міфологеми) належать до стереотипів, оскільки вони мають ко- лективний характер, конвенціональну природу, визначають особливості осмислення людьми певного об’єкта, ситуації, відносин, соціальних ролей, дій тощо. При аналізі концептів традиційної культури важливо усвідомлювати, що в них, поряд із доволі усталеною домінантною частиною, існує зона, відкрита до змін. Аналіз приказок дозволяє виявити трансформації стереотипу і подекуди встановити відносну хронологію для різних концептуальних зон.

Актуальність представленого дослідження зумовлена необхідністю виявлення та опису тих трансформацій, яких зазнавали стереотипи протягом певного історичного часу. Мета роботи полягає у виявленні змін, яких зазнав стереотип ГІСТЬ у носіїв української, білоруської та російської мовної свідомості. Індикаторами концептуальних змін служать східнослов’янські паремії, що записані протягом ХVIII – ХІХ ст. Завдання статті стосуються виявлення кореляцій між пареміями та різними концептуальними зонами стереотипу ГІСТЬ, виокремлення різних змістових рівнів, що формують цей стереотип. Проведене дослідження дозволяє твердити, що архаїчні ознаки, притаманні цій міфологемі, перестали бути домінантними; у складі стереотипу з’явились нові ознаки, що свідчать про намагання спільноти конт- ролювати ситуацію появи та прийму гостей. До важливих змін в осмисленні стереотипу ГІСТЬ належить поява оцінних параметрів (здебільшого у негативній оцінній зоні), що заторкують поведінку як господаря, так і гостя.

Отже, аналіз східнослов’янських паремій дозволяє дійти обґрунтованого висновку щодо динамічного характеру стереотипу ГІСТЬ та змін у мовній картині світу загалом.