БІБЛІЙНА ФРАЗЕОЛОГІЯ З ОНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У ЛЕМКІВСЬКИХ ГОВІРКАХ СХІДНОЇ СЛОВАЧЧИНИ

Анотація

У статті здійснено аналіз біблійних фразеологізмів з компонентами-антропонімами в лемківській говірці Східної Словаччини на тлі фразеології української та словацької мов. Предметом аналізу стали семантика, внутрішня форма та стилістичні особливості фразеологізмів-біблеїзмів з антропонімним компонентом. Мета дослідження – простежити семантичну трансформацію, концептуалізацію і національно-культурну спеціалізацію біблійних фразеологізмів з антропонімами в лемківських говірках, ступінь впливу словацької мови на аналізовану фразеологічну мікросистему.

Як показує матеріал дослідження, фразеологічні біблеїзми з антропонімами, як і загалом фразеологізми-біблеїз- ми, обмежено наявні у повсякденному мовленні. Більшість носіїв того чи іншого діалекту не використовує біблійних фразеологізмів книжного високого стилю, вони поступово виходять з активного вжитку, залишаючись в особливих сферах і жанрах мовного спілкування, стаючи архаїзмами, посилюючи свою стилістичну маркованість. Натомість у розмовному мовленні закріпилися фразеологічні біблеїзми з обниженим стилістичним забарвленням, а також такі, що позначать часто використовувані поняття, як наприклад, фразеологізми із значенням ‘померти’.

У діалектному мовленні біблійні фразеологізми впродовж століть проходили певні етапи семантичного перетворення, наслідком чого стали: зміна прямого значення на переносне, розширення значення, зміна емоційно-оцінної конотації, заміна компонентів, контамінація. Здійснений аналіз дозволяє зробити висновок, що всі розглянуті фразеологічні одиниці співвідносяться з християнськими прецедентними текстами, але в процесі своєї концептуалізації в мові можуть втрачати зв’язок із ним і пов’язуватися носіями мови з народними переказами, апокрифічними легендами, ставати елементами мовної гри тощо.

Матеріали дослідження підтверджують значний вплив словацького мовного середовища на розвиток системи фразеологічних біблеїзмів лемківської говірки Східної Словаччини, водночас їх українське й загалом слов’янське підґрунтя є очевидним.