ДО ПИТАННЯ ПРО СТВОРЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО МІНІМУМУ В МЕДИЧНОМУ ДИСКУРСІ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ

Анотація

У статті порушено питання про зміст фразеологічного мінімуму в медичному дискурсі, який на мовному рівні уособлює фонові знання, закодовані у фразеологізмах, уживаних у науково-академічній та навчально-про- фесійній сферах спілкування. Фразеологічні одиниці іноземні студенти-медики мають засвоїти у процесі вивчення української мови як іноземної від рівня В1 до рівня В2. Автори додержуються позиції, що для визначення фразеологіч- ного мінімуму доцільно враховувати когнітивні, структурно-семантичні, функційно-комунікативні параметри фразе- ологічних одиниць. Властивими медичному дискурсу визнано такі види фразеологічні одиниці, як термінологічні вислови (або професійно-мовленнєві кліше) та мовленнєвоетикетні формули. Термінні фразеологізми є метафоричними, а мовленнєвоетикетні – функційно зумовленими. Ґрунтуючись на власному досвіді викладання української мови в іноземній аудиторії, автори статті зазначають, що ефективність засвоєння фразеологічного мінімуму іноземними студен- тами-медиками підвищується завдяки демонстрації внутрішньої образності термінних метафор, яка виникає на основі асоціативної кореляції з лінгвокультурними реаліями, або завдяки висвітленню дериваційних можливостей і термінної узгодженості метафоричної мовної одиниці. Також процес оволодіння фразеологічним мінімумом покращується, якщо систематизувати професійні мовленнєвоетикетні кліше за комунікативно-прагматичною ознакою. У науковій розвідці наведено приклади презентації змісту фразеологічного мінімуму в медичному дискурсі, яким мають оволодіти іно- земні студенти-медики у процесі вивчення української мови як іноземної. Представлення термінних фразеологічних одиниць за принципами гніздового упорядкування та образно-асоціативної кореляції допомагає студентам-іноземцям осягнути ментально-когнітиві та національно-культурні аспекти українських фразеологізмів. Мовленнєвоетикетні кліше запропоновано систематизувати відповідно до комунікативно-прагматичних властивостей медичного дискурсу: лінгвотерапевтичної спрямованості та сугестивності.