ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНІЗМИ ЯК КОМПОНЕНТИ ФРАЗЕМІКИ ХVІ–ХVІІ СТ.

Анотація

На матеріалі різножанрових писемних текстів ХVІ–ХVІІ ст., які увійшли до джерельної бази «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» та його унікальної лексичної Картотеки, що зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів), досліджено функціонування та вживання церковнослов’янських стійких словосполучень у староукраїнській мові, які пов’язані біблійною й богослужбово-обрядовою тематикою та з образами зі Святого Письма. До аналізу залучено також й ті словосполучення та конструкції, у яких стрижневими компонентами виступає церковнослов’янська лексика.

Установлено, що деякі словосполучення можуть вступати в синонімні та антонімні відношення; декотрі вислови, зберігаючи відносну стабільність у семантиці, утворюють варіанти (фонетичні, словотвірні, синтаксичні); поодино- ким фразеологізмам властива багатозначність (зокрема тим, що пов’язані з церковними обрядами, священнодіями та святами), образність і переносність значень. Виявлено, що проаналізовані стійкі словосполучення та фразеологізми різнотипні за будовою, здебільшого – це двокомпонентні іменниково-прикметникові словосполучення (спорадично існують інші лексико-граматичні моделі: «іменник + займенник», «дієслово + іменник»), значно менше спостерігаємо трикомпонентні утворення. З’ясовано, що деякі церковнослов’янські стійкі вирази з’явилися як семантичні кальки грецьких словосполучень.

Виділено мікрогрупу типових церковнослов’янських стійких словосполучень у різножанрових і різностильових українських пам’ятках староукраїнської мови, які пов’язані біблійною й богослужбово-обрядовою тематикою та з об- разами зі Святого Письма. Простежено системні зв’язки на фразеологічному рівні. Описано структуру фразеологічних одиниць.У роботі використано такі методи: зіставний, описовий, порівняльно-історичний та метод етимологічного аналізу. Стійкі вислови й фразеологізми, до складу яких входить церковнослов’янська лексика, широко функціонують у текстах релігійного, публіцистичного й ділового стилів, рідко – у художньому та науковому стилі, спорадично засвідчуємо їх у текстах літописів та хронік.