ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ ТА ПАРЕМІОЛОГІЇ РУСИНІВ-УКРАЇНЦІВ СЛОВАЧЧИНИ*

Анотація

У статті звернено увагу на сучасний стан вивчення фразеології та пареміології русинів-українців Словаччини в мовознавстві. Розглянуто найважливіші праці від 50-х років XX ст. і до наших днів, які є надзвичайно цінним джерелом інформації про життя мешканців цього регіону, навколишній світ та про культуру, світогляд, звичаї, стереотипи та історичне минуле української нації. Представлено праці Є. Недзельського «З уст народу», Ю. Цигри та І. Легдана «Народ скаже – як зав’яже», М. Мушинки «З глибини віків», Н. Вархол та А. Івченка «Фразеологічний слов- ник лемківських говірок», М. Шмайди « ... А іщі вам вінчую ... » та Й. Вархолa «Календарна та сімейна обрядовість українців Словаччини». Місцева матеріальна і духовна культура сім українсько-русинських сіл, що внаслідок побудови водоймища «Старина» на Снинщині зникли, збережена у двох етнографічно-етнологічних монографіях: «Матеріали з комплексного дослідження Старинської долини в 1975–1978 pp.» (1979) та «Верхня Ціроха: монографія про історію та географію затоплених районів» (1985). Багатий фактичний фразеологічний матеріал русинів-українців Словаччини накопичувався вченими протягом десятоліть, а помітна частина їх залишається у рукописах Музею української куль- тури у Свиднику. Численні діалектні фразеологізми друкувалися на сторінках місцевих періодичних видань – «Нового життя», «Дуклі» та часопису «Дружно вперед». Згадано і статті З. Ганудель та Н. Вархол, в яких розглянуто діалектні фразеологізми русинів-українців Словаччини, зібрані за допомогою польових записів від корінних жителів. Серед записаного фразеологічного та паремійного матеріалу багато спільних діалектних одиниць із іншими мовами, а числен- ну групу становлять локалізми, характерні для досліджуваного регіону.