ПРОПОЗИЦІЙНО-ДИКТУМНА МОТИВАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

Стаття присвячена одній із актуальних проблем сучасної лінгвістики – проблемі формування фразеологічних знаків мови. Для її вирішення застосована методика когнітивно-ономасіологічного аналізу, який передбачає інтерпретацію ономасіологічної структури фразеологічної одиниці та реконструкцію концептуальної структури знань про позначене у вигляді ментально-психонетичного комплексу.

Мета статті – проаналізувати фразеологізми, сформовані внаслідок пропозиційно-диктумної мотивації, що є метонімічною за загальним механізмом найменування. Для досягнення поставленої мети реалізовано такі завдання, як-от: коротко проаналізовано останні дослідження, присвячені проблемі фразеотворення, описано теоретичні засади вивчення фразеологізмів у когнітивно-ономасіологічному аспекті, досліджено ономасіологічні структури пропозиційно мотивованих фразеологічних одиниць.

Значна частина фразеологізмів української мови утворена в результаті пропозиційно-диктумної мотивації. Їхнє інтегральне значення пов’язане із семантикою компонентів за суміжністю. У пропозиційно мотивованих фразеологіз- мах висвітлені такі компоненти диктуму, як-от: предикат, об’єкт, локатив, темпоратив, квантитатив, медіатив, квалітатив, фінітив тощо. Найчастіше актуалізованими є темпоратив, медіатив, квантитатив. Низка пропозиційно мотивованих фразем має здатність набувати метафоричного значення.

Вивчення фразеологічних одиниць в когнітивно-ономасіологічному аспекті дає підстави потвердити думку науковців про те, що у фразеосистемі української мови пропозиційно-диктумний тип мотивації менш поширений, аніж асоціативно-термінальний. Чи не найвища продуктивність цього типу у фразеологізмах на позначення простору й часу. Перспективним видається проведення спеціального дослідження, присвяченого докладному вивченню пропозиційно мотивованих фразем української мови.