АВТОРСЬКІ ВИЯВИ ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО НАТЯКУ У ТЕКСТОПРОСТОРІ ХИМЕРНОЇ ТРИЛОГІЇ ЄВГЕНА ГУЦАЛА

Анотація

Статтю присвячено дослідженню одного з прийомів структурно-семантичної трансформації фразеологічних одиниць – фразеологічному натяку. Матеріалом дослідження слугувала химерна трилогія Євгена Гуцала

«Позичений чоловік», «Приватне життя феномена», «Парад планет». З’ясовано сутність фразеологічного натяку як прийому структурно-семантичної трансформації фразеологічних одиниць. Здійснено комплексний аналіз природи ав- торського фразеологічного натякотворення, виявлено його тенденції в досліджуваних романах. Установлено, що фра- зеологічний натяк досить продуктивно використовується у химеріаді Євгена Гуцала для реалізації традиційних функцій фразеологічних одиниць у художньому тексті, а також виконує текстотвірну, тексторозвивальну, сюжетотвірну, жанротвірну функції і створює загальну химерійну модальність усієї поетики трилогії. Виявлено, що фразеологічний натяк є носієм імпліцитного значення, яке реалізується в авторському контексті разом із ситуативними елементами сю- жету, а аналіз натякових видозмін потребує глибокого проникнення в зміст мікроконтексту. Типологізовано авторські вияви натякотворення у текстопросторі химерного роману, з’ясовано, що ідентифікаторами узуальної фразеологічної одиниці постають семантично опорні компоненти фразеологізму, метафоричний фразеологічний образ фразеологічної одиниці, довільне використання компонентів фразеологічної одиниці, встановлено продуктивність заявлених виявів фразеологічного натяку. Розглянуто натякотвірний потенціал різних за структурою фразеологічних одиниць. Виявлено, що найчастіше для творення авторських натяків письменником використовуються паремії. Визначено, що авторське натякотворення Євгена Гуцала є новаторським і позначене індивідуальним стилем письменника та закономірністю жанротворення химерної прози. Встановлено, що письменник використовує фразеологічний натяк як стилістичний засіб для досягнення мовної економії, гармонії форми і змісту, а також лаконізму, інтелектуалізації, евфемізації мовлення, реалізації мовної гри, посилення мовно-художньої виразності химерних романів.