ПЕРСОНІФІКАЦІЯ АРХЕТИПУ САМОСТІ В КУПАЛЬСЬКІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ

Анотація

Метою статті є осмислення купальської обрядовості українців крізь призму психоаналізу К.-Г. Юнга, розгляд специфіки об’єктивації архетипу Самості в купальських ритуалах. Особлива увага зосереджена на образах сонця, кола, колеса, квітки, цвіту папороті, вінка, які у світлі психоаналізу є символами архетипу Самості.

Результати: Метафоричним втіленням архетипу Самості, згідно з теорією К.-Г. Юнга, є коло, мандала, «четвір- ковість». Всі вони проектуються на образи купальських ритуалів. Зокрема, проекцією архетипу Самості в купальських обрядах є хороводи – метафоричні рухомі кола, що уособлюють безперервність життя. Вогнище теж має форму кола і метафорично сприймалося як мікромодель сонця. У містерії Купала відбувається взаємопроникнення, накладання різних символічних образів Самості. Зокрема, коло/мандала поєднується з етноархетипом квітки, адже невід’ємною складовою купальських свят є плетіння вінків. Вінок – це коло, створене з квітів («квіткове коло»). Метафорично саме свято Купала тісно пов’язане з прагненням людини досягнути максимального рівня свого розвитку, розкрити свій прихований потенціал й, мовою психоаналізу, досягнути рівня Самості (божества). Недосяжна (міфічна) квітка папо- роті є ще одним символом архетипу Самості. Символічно її пошук у ніч на Купала та зустріч з демонами відображає боротьбу людини з самою собою (своїм темним альтер-его) та з різноманітними обставинами упродовж усього життя (купальська ніч як проекція життя).

Висновки: Свято Купала символічно відображає ідею досягнення людиною вищого рівня розвитку, а мовою психоаналізу – досягнення рівня Самості. Архетип Самості проектується на багато атрибутів купальських свят, що мають форму кола (мандали): вінок з квітів, коло-хоровод, купальське вогнище, запалене колесо. Коло пов’язується  з ідеєю появи Всесвіту й розвитком людини, оскільки в багатьох світових міфах душа уявлялася круглою, як і фор- ма пралюдини. Купальський вінок є колом, утвореним з квітів, а квіти, згідно з теорією К.-Г. Юнга, – це рослинний символ архетипу Самості. Дівчата, одягаючи на голову купальські вінки, метафорично потрапляли в центр мандали, що символічно репрезентувало їх прагнення уподібнитися до божества (як Самість є керуючим центром психіки, так і дівчата у вінках символічно «декларували» бажання керувати «власним світом»). Танці-хороводи увібрали в себе подвійну символіку Самості, оскільки дівчата, кружляючи в колі, мали на головах вінки.