ІДЕЙНИЙ ПРОСТІР ПРОФЕСОРА ВАЛЕРІЯ МОКІЄНКА

Анотація

Праці відомого мовознавця проф. Валерія Михайловича Мокієнка охоплюють низку вузлових проблем російського і слов’янського мовознавства, насамперед фразеології, соціолінгвістики, лінгвокультурології, які до- слідник розв’язує в опорі на широке коло мовних фактів різних слов’янських і неслов’янських мов, активно залучаючи інформацію про традиційну й сучасну культуру, літературу слов’янських народів.

В.М. Мокієнко розробив гнучку систему параметризації фразеологічних одиниць (ФО), дослідив явище різної міри оприявнення визначальних диференційних ознак фразеологізмів, що уможливило несуперечливе визначення ти- пів фразеологізмів як складного структурного і семантичного феномену. Учений поєднав генетичний, ареальний і се- мантико-функціональний прийоми аналізу ФО, що забезпечило поглиблення дослідницьких процедур, нове пояснен- ня історії виникнення багатьох фразеологізмів на тлі традиційної національної культури та широких міжкультурних зв’язків.

Важливою методологічною основою вивчення мови для В.М. Мокієнка стало охоплення тих стратів російської мови, про які не було достатньої інформації; дослідник зосередив увагу на соціолектах, розкривши глибину соці- ального, професійного, групового розшарування мови, охопивши докладним вивченням вербальну комунікацію поза сферами застосування літературної мови. Студії над периферійними стосовно літературної мови засобами субстандартної комунікації розкривають складну архітектоніку мови, причини і моделі руху лінгвальних одиниць у структурі національної мови.

Для пізнання російської мови цінним виявився аналіз трансформації структури, семантики мовних одиниць, зумовлений тиском панівної в суспільстві ідеології, постання «новомови», окреслення її ролі у формуванні мовного портрета нації визначеної історичної епохи. Дослідження соціолектів на тлі вивчення літературної мови і територіальних діалектів стало важливим кроком у досягненні інформаційної повноти, відтворення структурування та реального наповнення російського лінгвального простору. Словник російської новомови (авторства В.М. Мокієнка і співавторів) заклав підвалини для зіставного вивчення мов країн так званого соціалістичного табору на тлі російської новомови з її численними «радянізмами», семантичними трансформаціями; словник відкриває перспективу з’ясування глибини змін інших національних мов унаслідок реалізації ідеології зближення / злиття мов.

У працях В.М. Мокієнка реалізована важлива засада дослідження окремої мови в широкому континуумі генетично споріднених мов, залучення інформації про зовнішні ізоглоси, які є надійним свідченням міжмовної / міжетнічної взаємодії різної часової глибини, її особливостей і наслідків.

Широта опрацьованої лінгвальної інформації дозволила В.М. Мокієнкові порушувати складні питання історії слов’янських мов, зокрема української, шукати нові аргументи й пояснення для «вічної» теми – слов’янського етно- і глотогенезу, для окреслення ареалу прабатьківщини давніх слов’ян.

Висловлені в різних студіях В.М. Мокієнка теоретичні узагальнення, оцінки багатьох мовних одиниць, явищ, а також застосовані дослідницькі процедури залишаються актуальними.

Укладені В.М. Мокієнком разом з іншими дослідниками різнооб’єктні й різноформатні словники є надійною емпіричною базою для славістичних студій і водночас цінним досвідом інтерпретації великого за обсягами лінгвального матеріалу.

Прикметною рисою стилю наукової творчості В. Мокієнка є трансформування власне наукових праць у тексти популярні й дидактичні, прагнення ширити коло реципієнтів важливої лінгвістичної інформації.