КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ВОГНЮ В УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ

Анотація

Аналіз фразеологізмів у зв’язку з психоментальними механізмами дає змогу простежити зародження змісту, перетворення його та фіксацію в мовній формі, виявити етноспецифіку мовомислення та константи лінгвокультури певного народу. Для аналізу обрано фразеологізми, що містять мовні знаки концептосфери вогонь. Когнітивна структура вогонь сформувалась на основі архетипу й характеризується складністю, багатозначністю й амбівалентніс- тю. Різноаспектні властивості вогню актуалізовані в численних фразеологізмах, що мають неоднакове емоційно-оцінне забарвлення. Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей концептуалізації вогню в українських фразе- ологізмах. Для досягнення поставленої мети було створено модель концептосфери вогонь, зафіксовано фразеологізми української мови, що містять мовні знаки концептосфери вогонь; визначено й охарактеризовано асоціативні й психолінгвістичні засади творення фразеологізмів, що містять мовні знаки концептосфери вогонь. Структуру концептосфери вогонь визначили особливості вогню та результати його пізнання людиною. Модель концептосфери ґрунтується на загальних уявленнях про природне явище і не відображає повною мірою вузькоспеціальні знання. Зафіксовані фразеологізми за типом фразеотворення неоднорідні. Серед них наявні метонімічні, метафоричні та порівняльні конструкції. Більшість фразеологізмів, пов’язаних із концептосферою вогонь, виникла внаслідок переінтерпретації психое- моційних і фізичних станів людини та інтенсивності певних дій на основі аналогізації з вогнем у різних його виявах. Значна частина з них заснована на актуалізації небезпечних для людини властивостей вогню, що зумовлює семанти- ку стійких словосполучень. Меншу групу становлять фразеологізми, в яких акцентована колірна семантика. Окрему групу з незначною кількістю одиниць утворюють фразеологізми з семантикою світла. Усі виявлені фразеологізми ма- ють різні інтегральні значення та неоднакове емоційно-оцінне забарвлення. Значення мовних зворотів конкретизує контекст, а атрибутивні, об’єктні й обставинні поширювачі увиразнюють та поглиблюють його, водночас конотативні

компоненти зберігають актуальність.