ФРАЗЕМИ В СТРУКТУРІ ДІАЛЕКТНИХ СЛОВНИКІВ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК ЗАКАРПАТТЯ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Однією з важливих проблем сучасного українського мовознавства є вивчення діалектної фразеології, яка разом з іншими структурними рівнями зберігає цінну інформацію про традиційну духовну й матеріальну культуру народу. У зв’язку з цим видається актуальним питання про місце діалектної фраземіки в структурі словника певної говірки чи говору.

Мета дослідження – структурно-семантичний аналіз фразем, уміщених у діалектних словниках українських говірок Закарпаття (І. Верхратського (1899), С. Ніколаєва і М. Толстої (2001), І. Сабадоша (2008), М. Грицака (2017)).

У структурі цих 4 словників репрезентовано відносно невелику кількість фразеологізмів (більше 300), які поповнюють емпіричну базу української діалектної фраземіки. Найбільше фразем (близько 200) містить «Словник закар- патської говірки села Сокирниця Хустського району» І. Сабадоша.

За структурою всі фраземи, представлені в діалектних словниках Закарпаття, можна умовно поділити на 2 групи:

1)  фраземи, співвідносні зі словосполученням; 2) фраземи, співвідносні з реченням (у цій групі відсутні приказки, прислів’я і т. ін.).

Семантико-граматичний аналіз досліджуваного матеріалу засвідчує суттєву перевагу (більше 50%) дієслівних фразем, що позначають процеси, спричинені переважно людиною. Менше половини займають фраземи інших семантико-граматичних розрядів: іменникові, прикметникові, прислівникові та вигукові.

Фраземи, що вживаються в українських говорах Закарпаття, мають спільні категоріальні ознаки, властиві за- гальнонародній українській мові, а також виявляють певну своєрідність. У зв’язку з цим їх можна умовно поділити на 2 групи: 1) близькі за семантикою і структурою до літературної мови фраземи, які відрізняються фонетично, лексично і зрідка граматично; 2) специфічні фраземи, що вживаються переважно в закарпатському говорі.