МОВНОСТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ТА ІДІОМАТИЧНИХ ОДИНИЦЬ У РОМАНІ ТЕТЯНИ П’ЯНКОВОЇ «ЧУЖІ ГРІХИ»

Анотація

Для сучасної україністики важливим є дослідження не лише культури українського етносу, заманіфестованої в українській мові, а й культур окремих етнографічних груп, відображених у відповідних діалектах. Метою дослідження є з’ясування мовностилістичного аспекту використання фразеологічних та ідіоматичних одиниць у романі Тетяни П’янкової «Чужі гріхи». У процесі різноаспектного дослідження опрацьовано фразеологічні та ідіоматичні одиниці в романі як особливий образний, лінґвостилістичний та ментально-культурний феномен. Проаналізовано осо- бливості трансформації фразеологічних одиниць відповідно до стилістики твору, з’ясовано їх семантичне значення за словником та подано розгорнутий опис смислу фразем. Визначено дві головні риси cемантико-стилістичної та функці- ональної особливості фразеологізмів у художньому мовленні Тетяни П’янкової. Це їх народнорозмовна та психологіч- на вмотивованість. Форма фразеологізмів, природно, зумовлена експресивно-характеристичною формою бойківських говірок, яка творить живе мовленнєве тло роману. Головне в стилістичному ладі твору – розмовна тональність, що ілю- струє простоту й безпосередність сприйняття життя. До складу більшості фразеологізмів входять діалектні елементи: лексичні, фонетичні, граматичні. Ці усталені одиниці часто витворюють особливу емоційну тональність фрагментів роману, виступають яскравими мовленнєвими ідентифікаторами психологічного малюнка. Іншою не менш важливою рисою фразеологізмів Тетяни П’янкової є їхня психологічна вмотивованість. Глибокий, тонкий і складний психологізм у зображенні людей і внутрішніх конфліктів зумовили вибір таких фразеологізмів, котрі б інтенсивно підсилювали напруженість ситуації, слугували засобом вияскравлення психологічного малюнка.

Ілюстративний матеріал дав змогу зрозуміти значення фразеологічних одиниць, побачити їх функціонування в

говірковому мовленні, особливості якого сьогодні по-різному виявляються в мовленні представників різних поколінь бойків. Одночасно це й спроба опрацювання та репрезентації цінного матеріалу не просто одного з говорів південно- західного наріччя, а говору, який належить до таких, що, дедалі частіше асимілюючись, зникають.

У дальших розвідках видається перспективним дослідити діалектну лексику в романі Тетяни П’янкової «Чужі гріхи».