СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА НА ЗАКАРПАТТІ ЗА ЧАСІВ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

Анотація

У статті простежено особливості стану українського мовознавства на Закарпатті після входження краю до Чехословаччини (1919–1939). Подано інформацію про граматики й лексикографічні праці, що були підготов- лені в краї в зазначений період.

Акцентовано на тому, що Закарпаття перейшло до складу Чехословаччини після розпаду Австро-Угорщини. Ста- ном на початок 1920-х рр. Закарпаття відставало у мовному плані від інших українських земель; сильні позиції все ще займало язичіє. Такий стан був зумовлений різними чинниками, насамперед спробами мадяризації місцевого слов’янського населення в попередній період. Одною з найбільш помітних спроб унормування мови за часів Угорщини була граматика А. Волошина 1901 року. Після входження краю до Чехословацької Республіки процес унормування української лі- тературної мови на Закарпатті відбувався досить інтенсивно, попри не зовсім сприятливі екстралінгвальні обставини. У статті також простежено особливості мовної політики Чехословаччини щодо Закарпаття в досліджуваний період.

Чехословацька влада була зацікавлена в тому, щоб мова закарпатців відрізнялася від загальноукраїнської норми, у Закар- патті існували три різні мовні табори: українофіли (прагнули єдиного загальноукраїнського мовного стандарту), русо- філи (прагнули інтеграції з російською мовою), автохтоністи (відстоювали концепцію, за якою місцеві діалекти – це окрема мова). У період Чехословаччини найбільш запеклі дискусії і конкуренція точилися між першими двома групами. Існування трьох груп – українофілів, русофілів та автохтоністів – активізувало процеси національного самовизна- чення. Дискусії щодо мовного питання спонукали до розвитку відповідних стандартів і стимулювали вчених до мовознавчих пошуків. У перші роки після входження краю до Чехословаччини на Закарпатті використовували граматику А. Волошина, пізніше – граматику І. Панькевича, А. Штефана та І. Васка, Ф. Агія, Я. Неврлого та ін. Серед лексикографічних праць найбільшу увагу привертають такі: «Русько-мадярска терминологія для школьного и приватного уживаня» О. Маркуша, Е. Фотула та Ю. Ревая (Ужгород, 1923), «Мадярсько-руський словарь» Е. Бокшая, Ю. Ревая та М. Бращайка (Ужгород, 1926), «Латинсько-руський и русько-латинський словарь для низших клас гимназій» К. Заклинського (Ужго-

род, 1926), «Мадьярско-руській правничій терминологичный словарь» Е. Торонського (Ужгород, 1925–1927).