РЕЦЕПЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША В ІДІОСТИЛІ МИКОЛИ ЛУКАША

Анотація

Відтворення особливостей оригіналу за допомогою рідної мови є складним завданням, це завжди наближення та інтерпретація, які деякі дослідники навіть розглядають як окрему роботу. У статті зосереджено увагу на джерелах та способах використання фразеологізмів у перекладних текстах Миколи Лукаша, корифея української школи художнього перекладу. М. Лукаш увійшов в історію як поліглот, який перекладав із 18 мов (переважно найкращі твори світової класики), та глибокий знавець української мови. На формування ідіостилю М. Лукаша великий вплив мала творчість відомого письменника, вченого та громадського діяча П. Куліша. М. Лукаш ретельно вивчав тексти Куліша, описував мовні матеріали та фіксував їх у своїй картотеці, яку він доповнював із початку 1960-х років і до кінця свого життя.

У згаданому зібранні зафіксовано понад 2000 фразеологічних одиниць, відібраних із творів П. Куліша. На основі вивчення картотеки можна стверджувати, що левову частку цих фразеологізмів пізніше використав М. Лукаш у своїх перекладених творах.

У текстах Лукаша є багата фразеологічна палітра, між нею та арсеналом фразеологічних одиниць Куліша можна встановити значну спадковість. Найбільше фразеологічних паралелей виявляється між романом «Чорна рада», драмою

«Байда, князь Вишневецький» П. Куліша та романами «Дон Кіхот» М. Сервантеса та «Декамерон» Боккаччо, драмою

«Фауст» Гете у перекладі М. Лукаша. Серед аналізованої групи мовних одиниць більшість становлять фразеологізми, значна частина порівнянь та тавтологій. Тільки після суцільної вибірки фразеологічних одиниць із усіх праць П. Куліша, порівняння їхньої семантики, структурних та стилістичних характеристик із відповідними елементами, зафіксованими в перекладах Лукаша та Картотеці, можна буде встановити ступінь безперечної спорідненості фразеологічних арсеналів П. Куліша та М. Лукаша.