ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА «ПЕРЛИ І СВИНІ»

Анотація

У статті з’ясовано, що творчість Олеся Ульяненка становить неабияку рецепційну проблему. А тому мета пропонованої розвідки полягає в тому, аби на противагу традиційним, переважно морально-етичним підходам, зокрема, до аналізу роману Олеся Ульяненка «Перли і свині» запропонувати альтернативну інтерпретацію, спрямовану передусім на визначення жанрової своєрідності цього твору. У зв’язку із цим актуальна розвідка ґрунтується на засадах розробленого та апробованого у тракті докторських і постдокторських студій тілесно-міметичного методу розгляду ху- дожніх творів, який полягає в тому, що літературні тексти передусім досліджуються з огляду на їхню тілесну детермінованість, і який можна визначити як метод аналізу тілесно-буттєвого підґрунтя художнього дискурсу. Унаслідок цього було зроблено висновки, за якими, по-перше, жанр аналізованого роману «Перли і свині» можна визначити як роман- фантасмагорію, що становить довільний та, щонайменше, несистематичний симбіоз найрізноманітніших художніх факторів, чинників, елементів, а навіть тенденцій та аспірацій. По-друге, у такий спосіб ідентифікований жанр твору яскраво і надзвичайно гостро актуалізує стару, як літературний світ, проблему співвідношення реальності та худож- ньої фікційності чи сформульовану ще Платоном та Аристотелем проблему мімезису. По-третє, оскільки в сучасному контексті мімезис розглядається, за В. Подорогою, як близька, недистантна та незнакова взаємодія, то це означає, що дискурс роману розгортається на онтологічному ґрунті, основу якого становить продукування літератури в чистому, сказати б, вигляді, тобто у форматі, не обмеженому жодними рамками, правилами, вимогами, жанровими конвенціями, а навіть авторською автентичністю. Натомість сформульоване в такий спосіб розуміння сенсу аналізованого твору дозволяє ствердити, що са́ме завдяки фантасмагоричному штибу роману «Перли і свіні» є достатньо підстав і справді говорити про те, що Олесь Ульяненко і «сьогодні прагне поетичним словом, цим непроминущим світлом любови, впо- вільнити стрімководь земного часу» (Є. Пашковський).