ДАВНЬОГРЕЦЬКІ ТА ЛАТИНСЬКІ ОСНОВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ОНОМАСТИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Анотація

Надзвичайна роль давньогрецької та латинської мови у творенні наукової термінології вимагає осо- бливого підходу до творення ономастичних термінів на базі цих мов. Мета статті – аналіз складних ономастичних тер- мінів, узагальнюючим (родовим) компонентом яких є лексема онім, а значеннєвими (видовими) компонентами – дав- ньогрецькі й латинські основи. Утворені таким способом терміни забезпечують один з основних принципів, на яких мають формуватися національні ономастичні терміносистеми – інтернаціональність. Для розуміння та адекватного творення таких термінів необхідне знання деяких особливостей античних мов, зокрема правильне визначення основи слова.

У статті проаналізовано походження терміна онім та вказано на використання компонента-онім у давньогрецких складних словах та в лінгвістичних й нелінгвістичних термінах.

Установлено, що всі ономастичні терміни, які визначають макрокласи онімів (крім терміна поетонім), чітко по- будовані за моделлю: грецька основа визначального слова + компонент-онім.

Вказано на недоцільність використання в українській ономастичній термінології надто розгалуженої системи видових і підвидових понять, що частково порушує ще один принцип формування національних терміносистем – до- цільність, згідно з яким ономастичну термінологію не варто перевантажувати спеціальними термінолексемами для кожного виду об’єктів.

Аналіз українських ономастичних термінів показав, що більшість із них відповідає принципам деривації як за виділенням відповідних основ грецьких чи латинських лексем, так і за логікою співвідношення визначального слова і компонента -онім. У статті виділені і проаналізовані терміни, які не відповідають вказаним принципам і тим самим по- рушують гармонійність системи. Окрема увага приділена таким явищам, як використання різних термінів для одного поняття та різні тлумачення одного терміна.

Доведено, що українська ономастична термінологія потребує подальшого опрацювання та вдосконалення, зокрема правильного використання елементів давньогрецької та латинської мов при творенні нових термінів.