ЗАГОЛОВОК У РОМАНАХ ВОЛОДИМИРА ЛИСА – ЯДРО ХУДОЖНЬОГО ПОЛОТНА
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).110-117Ключові слова:
апелятив, заголовок, конотації, промовистість, семантико-стилістична роль, функції, характеристичний потенціал, художній текстАнотація
Статтю присвячено дослідженню поетики заголовків художніх творів Володимира Лиса «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Країна гіркої ніжності», «Острів Сильвестра», «Графиня», «І прибуде суддя», «В’язні зеленої дачі», «Діва Млинища», «Обітниця», «Стара холера».
Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що в сучасному мовознавстві ще недостатньо вивчено функціонально-стилістичні можливості заголовків художніх прозових текстів відомих авторів. Тому, на наше переконання, вивчення власної назви – заголовка твору – потребує особливої уваги, а ґрунтовний аналіз заголовних лексем романів В. Лиса відкриває можливості для подальших узагальнень у царині відповідної лінгвостилістичної проблематики.
Наша мета – дослідження заголовка як «першого ключового знака», як «основної власної назви в художньому творі» на матеріалі романів В. Лиса. Наше завдання – дослідити семантико-стилістичну роль заголовків, визначити їхні функції в розкритті змісту творів.
З’ясовано, що заголовок у творах В. Лиса акумулює розгортання сюжету разом з усіма літературними героями. Він нерозривно пов’язаний із художнім задумом автора. Досліджено семантико-стилістичну роль заголовків, визначе- но їхні функції (номінативну, інформативну, експресивно-апелятивну, рекламну т. ін.) в розкритті змісту творів. Установлено, що між заголовком і текстом є тісний зв’язок, який проявляється на логічному, структурно-композиційному та стилістичному рівнях.
Доведено, що заголовок – найголовніша власна назва твору, найважливіший «вузловий елемент змісту», «центр ономастичного простору твору». Досліджено характеристичний потенціал заголовків. Зосереджено увагу на особливості заголовків, де фігурують літературно-художні антропоніми – назви головних героїв. Такі заголовки виконують особливу роль – вони є знаками авторського виділення.
Дослідження назв романів В. Лиса дозволило дійти висновку про те, що у заголовках – кодування авторського задуму. У них сконцентровані різні конотації, вони розкривають тему та ідею твору, формують характери, впливають на читача, спонукають до прочитання та узагальнень.