ДЕЩО З УКРАЇНСЬКОЇ МАКРО- ТА МІКРОТОПОНІМІЇ МАРАМОРОЩИНИ (РУМУНІЯ)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).165-174Ключові слова:
топонім, апелятив, українці Мараморощини, протоукраїнська мова, староукраїнська мова, українська мова, румунська моваАнотація
Історія марамороських українців тісно пов’язана з історією Мараморощини, яка, як відомо, уперше зафіксована лише в документі, що стосується 1199 р. Цей факт змушує нас припустити, що присутність українського, праукраїнського населення передує цій даті, покликаючись на замітки Нестора-літописця, де згадується про війни слов’ян із уграми, які проходили на території сучасного Закарпаття в 898 р. Він зазначив: «Воювати на живущие волохи і словіни» (тобто русини, предки українців – І.Г.). І ми не помилимося, якщо скажемо, що ця загальна історія включає й центральну та північну частини Трансільванії.
У цій статті ми намагаємося представити помилкові теорії, навколо яких були розроблені дослідження, присвячені історії марамороських українців та українській топоніміці Марамуреша. Одна із цих теорій пов’язана з поселенням на північно-західному кордоні Мараморощини в другій половині XIV століття князя Ф. Корятовича з 40000 українців. На підставі цієї ж хибної теорії, яка для більшості дослідників стала аксіомою, можливість присутності українців чи їхніх предків у великій кількості на Мараморощині до цієї дати була виключена.
У результаті цього було зроблено багато неправильних висновків, з поміж яких ми наводимо лише два: 1) багато актуальних топонімічних назв (оронімів та гідронімів), що мають слов’янський аспект (або зафіксовані у документах у слов’янській формі), було зараховано до якогось слов’янського населення, але не до українців чи праукраїнців на тій підставі, що останні (тобто українці) прибули лише в XIV ст., можливо, наприкінці XIII ст., і, не беручи до уваги той факт, що українці також мали своїх предків; 2) твердження: «деякі нинішні населені пункти Марамуреша були засновані румунами, але їх імена мають слов’янське походження» (без жодних доказів того, що вони раніше мали румунські
/ волоські імена).
До вищезазначеного додаються десятки українських мікротопонімів, що побутують на територіях відповідних населених пунктів, заселених сьогодні лише румунами.
