АГІОНІМИ ТА ПОХІДНІ ВІД НИХ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНЦІВ XIX СТ. (на матеріалі збірки Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше»)

Автор(и)

  • Лідія Гнатюк доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Ukraine

Ключові слова:

агіоніми, геортоніми, онімний простір, мовна картина світу, українські паремії, народна мова XIX ст.

Анотація

Статтю присвячено аналізу агіонімів (назв християнських святих) та похідних від них, засвідчених у збірці Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше» (1864). Ці одиниці з названої збірки паремій ще не були об’єктом дослідження в українській лінгвістиці. Потреба їх вивчення зумовлена необхідністю реконструкції концептуальної і мовної картин світу українців XIX ст., зокрема важливого фрагмента, пов’язаного з духовним буттям.

З’ясовано, що агіонім може бути двочленним чи одночленним. Складені одиниці містять назву чину святості та ім’я (святий Петро) або ім’я й диференціатор, зокрема прізвисько (Петро Верига). Значно частіше у збірці засвідчено лише імена святих, частина з яких мала варіанти в народному мовленні.

Агіоніми в пареміях розгляданої збірки часто виступали геортонімами (назвами свят на честь святих) і були для українців у XIX ст. важливими хронологічними маркерами. Зі святами українці пов’язували прикмети, які були наслідком спостережень за змінами в природі; паремії з геортонімами часто містили й господарські поради, характеристику селянина за ознаками того, як він господарює від свята до свята тощо. У розгляданій збірці зафіксовано окремі народні геортоніми, що складаються з прикметника, який називає ознаку за порою року чи температурою, та імені (Весняний Микола, Теплий Олекса).

З’ясовано, що в пареміях найчастіше засвідчено імена святого Петра та святого Юрія, а також похідні при- кметники на означення святкового дня петрівський / петрівчаний / петрівній / Петрів день і назву посту Петрівка. Оскільки в народі двічі впродовж року вшановували святого Юрія, сполука на Юрія (без означення часу свята) стала вживатися жартівливо й набула значення ‘ніколи’ (на Юрія / Юра, як рак свисне), як і вислів на маленького Юрія.

Паремії засвідчують, що українці несхвально ставилися до тих, хто захоплювався надмірним святкуванням як приводом не працювати, що спричинило виникнення яскравих оказіональних дієслів, похідних від агіонімів (савити, варварити, амбросити).

Паремії, до складу яких входять агіоніми та похідні від них, постають як довершений зразок народної творчості: названі одиниці спричиняли пошук рими, у структурі висловів часто наявний синтаксичний паралелізм.

 

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-25