ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ М. УЖГОРОДА ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ ІЗ ТОЧКИ ЗОРУ ЕТИМОЛОГІЇ

Анотація

У статті на основі географічних назв міста Ужгорода та його околиць продемонстровано вплив мультикультурного середовища на користування мовою.

Матеріалом дослідження слугували топоніми, зібрані в польових умовах і в архівах та бібліотеках міст Берегова та Ужгорода Закарпатської області, Будапешта і Дебрецена (Угорщина).

Під час дослідження етимології географічних назв та термінів з’ясовано, що користувачі мови створюють нові,

«змішані» з двох мов слова, при цьому для них під час комунікації не виникає жодних труднощів, оскільки це для них природно і зрозуміло.

Саме тому двомовність та багатомовність є звичними на цій території. Представники старшого покоління протягом свого життя вивчили не одну державну мову, тому вони володіють угорською, чеською, російською та українською. Але цілком можливо, що серед їхніх родичів, знайомих є румуни, словаки, шваби та представники інших національностей.

Тисячолітнє співіснування різних національностей і, як наслідок, паралельне вживання тих самих географічних назв у різних мовах, розширення і звуження їх значення дуже добре простежуються в нашому краї.

Показовим є наявність у побутовому мовленні українців і словаків таких старих назв, як Лугош, Флудер та ін., а в угорців – давніх слов’янських за походженням назв: Баня, Поторчо і новітніх: Вулшінкі, Коноплянкі, Медзі водамі, Млініште, Підлипники та ін.

Слов’янське середовище, в якому проживає угорське населення, позначилося і на творенні нових угорських то- понімів. Це стосується передусім використання афіксів та суфіксів при утворенні угорських відповідників до топо- німів слов’янського походження, наприклад: Dácsák, Domkák. У ряді випадків при утворенні складних топонімів до слов’янської назви додане угорське слово: Cservenicza erdészlak – ’ліснича хата на Червениці’. Із слів, запозичених з угорської мови (kert, tó), за закономірностями української мови формувалися топоніми : Zákertjanki.