K TERMÍNOM proprializácia, deapelativizácia a transonymizácia
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).230-236Ключові слова:
пропріалізація, апелятивізація, депропріалізація, деапелятивізація, онімізація, деонімізація, трансонімізаціяАнотація
Автор дослідження зосереджується на деяких базових лінгвістичних концепціях (пропріалізації, апелятивизації, депропріалізації та деапелятивізації, онімізації, деонімізації, трансонімізації) та представляє їхні концептуальні обмеження. Вихідним пунктом є а) теорія власного імені, згідно з якою онімічний зміст складається з окремих сегментів інформаційно-енциклопедичного характеру та оформлення; б) визначення апелятивів та пропріативів як іменників певних лексико-граматичних груп. Представляючи визначення термінів у лінгвістиці, необхідно гармонізу- вати термінологію процесів в апелятивній та пропріальній сфері мови. Процеси, які відбуваються аналогічно в обох підсистемах, не потребують термінологічного розрізнення, але, з іншого боку, необхідно конкретизувати, зокрема, перехід з однієї підсистеми в іншу, до чого прагне ономастика.
Терміни онімізація, деонімізація, трансонімізація перебувають у взаємодоповнювальних відносинах, якщо від- правною точкою є передавання форм і водночас наявне формальне співвіднесення обох полюсів ономасіологічного процесу. Якщо форма мотивації змінюється, – це не перехід / перенесення оніма на інший рівень, а явище словотво- рення в онімічній системі. Якщо мотиватором формально похідного пропріума є інший пропріум, ми можемо гово- рити про (транс) онімічне утворення. Про трансонімізацію також слід говорити у разі перенесення на найменування нового унікального явища в межах одного онімічного підкласу, від одного унікального об’єкта до іншого. Якщо між мотивувальним і мотивованим пропріумом існує чіткий зв’язок та спільна онімічна сема, ми вважаємо таке явище в трансонімізації онімічною полісемією.
Словацька ономастична термінологія знаходиться в процесі порівняння та узгодження зі слов’янською та між- народною ономастичною термінологією.
Словацька ономастична теорія перебуває також під впливом інтернаціоналізації, але вона зберігає внутрішню усталену функціональну еквівалентність, яку, однак, треба перевіряти, на що спрямоване наше дослідження.