ОНІМНА СПАДЩИНА В ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ХІV–ХVІІІ СТ.
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).268-275Ключові слова:
власна особова назва, антропонім, ономастика, історична лексикографія, відапелятивні найменування осібАнотація
У статті звернено увагу на онімний матеріал, уміщений у трьох історичних словниках та картотеках
– «Історичного словника українського язика» за ред. Є. Тимченка, «Словника староукраїнської мови ХІV–ХV ст.»,
«Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.». Названо українські писемні пам’ятки ХІV–ХVІІІ ст., які фіксують передовсім антропонімну лексику, вказано також на деякі особливості лексичної картотеки «Історичного словника українського язика» за ред. Є. Тимченка. Окрім того, наголошено на різножанрову специфіку писемних джерел ХVІ – першої половини ХVІІ ст.; підкреслено, що яскраву палітру особових власних імен демонструють пам’ятки ділового стилю ХІV–ХVІІІ ст.
У розвідці використано традиційну класифікацію особових найменувань (одночленні, двочленні, багаточленні). У деяких писемних джерелах при найменуванні осіб фіксуємо супроводжувальні апелятиви панъ, пани.
Деякі оніми демонструють високу словотворчу активність, збагачуючи таким способом словотвірну систему української мови.
У текстах досліджуваного періоду спорадично фіксуємо народнорозмовні варіанти особових християнських імен чоловіків та жінок.
Серед двочленних власних назв осіб відапелятивного походження домінують: назви осіб за родом діяльності та професією; назви осіб за територіальною і національною ознаками; назви осіб за соціальним та майновим станом, суспільно-політичним становищем; назви осіб за сімейними і родинними стосунками, свояцтвом; назви осіб за зовнішніми ознаками та внутрішніми властивостями; назви, пов’язані з реаліями навколишнього середовища; назви, пов’язані зі сферою побуту людини тощо.
Найбільшою пам’яткою ХVІІ ст., де вміщені власні особові назви, є «Реєстр Війська Запорозького» 1649 р. (понад 40000 назв осіб). До реєстрової частини «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» залучено, на жаль, лише особові назви відапелятивного походження, які значно доповнюють тогочасну мовну мозаїку рідкісни- ми словами та діалектизмами.
