УКРАЇНСЬКА АНТРОПОНІМІЯ XVІІ СТ. У МАЛОВІДОМОМУ ТУРЕЦЬКОМУ ІСТОРИЧНОМУ ДЖЕРЕЛІ

Автор(и)

  • Зоряна Купчинська доктор філологічних наук, доцент катедри української мови імені професора Івана Ковалика, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).282-289

Ключові слова:

антропонімія, запозичені імена, твірні основи, власні назви людей, «Дефтер Муфассал 1681 року»

Анотація

Статтю присвячено дослідженню українських антропонімів XVІІ ст., які засвідчені в маловідомому турецькому історичному джерелі «Дефтер Муфассал 1681 року». Простудійовано власні назви людей лише на А. Метою статті є аналіз власних назв, засвідчених у «Дефтері Муфассалі 1681 року». Щоб досягти мети, визначено такі завдання: 1) ознайомити читача з маловідомою турецькою історичною пам’яткою «Дефтером Муфассалом 1681 року»; 2) вѝокремити українські антропоніми XVІІ ст.; 3) провести аналіз власних назв людей та порівняти їх із сучасним українським антропоніміконом; 4) виявити ті оніми, які на сучасному етапі не зафіксовані. У розвідці використані описовий метод і методи аналізу та систематизації. Давні антропоніми, виокремлені з історичного дже- рела, – додаткове джерело антропонімікону, який функціонував на території України в XVІІ ст. Власні назви людей, що репрезентовані в «Дефтері Муфассалі 1681 року», свідчать про давність таких онімних утворень, адаптацію запозичених імен на україномовному ґрунті. Підсумовуючи вищезазначене, можемо стверджувати, що з 90 назв на А засвідчено такі, які: поширені і сьогодні на рівні власних імен людей і прізвищ; мають відмінності зі сучасними відповідниками на фонетичному рівні; не виявлені на сучасному етапі, знаходимо їх у похідних назвах; на сьогодні є екзотичними, рідко вживаються в сучасному антропоніміконі. Практична цінність статті полягає в тому, що виявлені та проаналізовані власні назви людей поповнили загальнослов’янський антропонімікон. У результаті розвідки було встановлено особливості антропонімії, що виділена з турецької пам’ятки «Дефтер Муфассал 1681 року», зокрема це історичне джерело засвідчує функціонування прізвищ в Україні на кінець ХVII ст., репрезентований список антропонімів на А підтверджує, що у ХVII ст. існував обширний реєстр запозичених власних імен, які адаптувалися на українському мовному ґрунті; законстатовано великий спектр різноманітних суфіксів, за допомогою яких творилися похідні імена / прізвиська / прізвища.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-29