АНТРОПОНІМИ У СКЛАДІ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВИХ НАЗВ (на матеріалі закарпатських говірок)

Анотація

Важливою ланкою сучасних діалектологічних досліджень є системний опис тематичних груп лексики. Цікавою для вивчення є лексика календарної обрядовості. Її фіксація та аналіз допомагає досліднику краще пізнати діалектотворчі процеси в системі говорів і говірок. Календарно-обрядова лексика містить інформацію про традиційну духовну і матеріальну культуру народу. Тому її фіксація, систематизація та аналіз у різних аспектах вивчення є першо- черговим завданням українських мовознавців. У пропонованій статті подаємо спостереження над календарно-обрядо- вими назвами в українських закарпатських говірках, які утворені на основі антропонімів. Зокрема звертаємо увагу на їх компонентний склад, лексико-граматичну характеристику та внутрішню форму. Також простежуємо наявність чи відсутність зафіксованої лексики в інших українських говорах та в українській літературній мові.

Закарпатські говірки, як відомо, належать до системи говірок давньої формації, отже, зберігають реліктові яви- ща, архаїчні риси, але водночас містять і порівняно нові нашарування, зумовлені географічним розташуванням говір- кового масиву та іншими позалінгвальними мотивами.

Предметом нашого аналізу є семи на означення 20 релігійних свят та періодів, повʼязаних із цими святами.

Як видно із зібраної нами лексики, календарно-обрядові назви характеризується широкою варіантністю. Аналіз реєстру релігійних свят свідчить про те, що вони завжди присвячені певній священній особі. Заслуговує на увагу словотвір християнських назв у закарпатських говірках. Чимала кількість календарно-обрядових назв, в основі яких лежать антропоніми, повʼязана із законом мовленнєвої економії, адже повні багатокомпонентні назви в побутовому мовленні вживати незручно, тому вони змінені на однослівні. Зафіксовані також назви, які в українську мову запозичені з церковнословʼянської, в якій вони також є запозиченнями або кальками з грецької. Запозичені назви пристосувалися до фонетики української мови і повністю адаптувалися. Невеликий відсоток назв, в основі яких лежать власні імена, припадає на суфіксальні деривати.