ПОСЕСИВНИЙ КОМПОНЕНТ У СКЛАДІ ЧЕСЬКИХ АНТРОПОНІМНИХ ФОРМУЛ XIV–XVIII СТОЛІТЬ

Анотація

У статті проаналізовано продуктивність, словотворчі та морфологічні особливості посесивів у складі чеських антропонімних формул допрізвищевого періоду. У чеських писемних пам’ятках допрізвищевого періоду посесивні назви представлені меншою кількістю фіксацій, ніж індивідуальні чи відтопонімні. З відходом західних слов’ян від давніх патріархальних традицій і відносно раннім утвердженням права приватної власності іменування за главою сім’ї в чехів втрачає актуальність. Цим чеська антропонімосистема помітно відрізняється від східно- і південнослов’янської, де патронімічні назви були надзвичайно актуальними.

Еволюція чеської АФ особове ім’я + посесивний компонент відбувався в тому ж напрямку, що й у всіх слов’янських мовах: від аналітичних до синтетичних патронімів. Описова посесивна назва реалізована у вигляді ад’єктивного патро- німа, андроніма, назви за іншим родичем, назви за іншою особою (часто підданого за його паном). Синтетично виражений посесив у чеських дволексемних іменуваннях XV–XVIII ст. реалізується у вигляді двох морфологічних варіантів: субстантивного та ад’єктивного. Ад’єктивний варіант чоловічих іменувань утворювався за допомогою суфіксів -ův/-ov, рідше -ů, -in, субстантивний варіант суфіксів – -ic, -ec, -ovic. До ХIV ст. продуктивністю вирізнявся патронімічний фор- мант -ovic, згодом -ův. Часто чеські пам’ятки фіксують і десуфіксовані патроніми, коли у функції допрізвищевої назви вжито ім’я батька без присвійних формантів.

З огляду на те, що чехи рано відмовилися від патронімічних формантів, використовуючи десуфіксовані патроніми, функцію посесивів виконували також демінутивні суфікси -ek, -ес, -ík, приєднані до особового імені батька. Сімейна пов’язаність осіб у представників шляхти виражалася не словотворчими формантами, а на лексичному рівні, до прикладу, відтопонімним означенням, котре вказувало одночасно і на рід, вихідцем з якого був денотат, і на місце, де цей рід проживав. Це була опосередкована вказівка. Крім того, чеська шляхта досить рано почала використовувати індивідувальне прізвисько якогось предка у ролі допрізвищевого родинного означення.