ДЕЯКІ СПІЛЬНІ МОДЕЛІ СЛОВОТВОРУ ТОПОНІМІВ У ХОРВАТСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Анотація

Топонімічна система, формуючись протягом тривалого часу, увібрала в себе культуру, мову, час, простір, етапи і соціально-історичні умови розвитку суспільства. Крім цього, номінація завжди національно специфічна в тому сенсі, що закріплює в собі історично сформовану картину світу в свідомості народу – суб’єкта номінації. Зовсім не досліджені словотвірні й мотиваційні засоби утворення топонімів у хорватській і українській мовах. І хорватська, й українська – слов’янські мови. У них і донині помітний спільний запас праслов’янських словотвірних засобів. Тому цікаво простежити, наскільки і в яких напрямах розвинули словотвірні можливості дві споріднені мови у сфері топонімії. Також не менш важливо наголосити, що хорватська й українська мови не сусідні, не контактні мови, тобто всі їхні спільні риси – результат праслов’янської спадщини, а не запозичення або впливу. Такий аналіз може стати основою для подальшого порівняльного і контрастивного аналізу словотвору двох споріднених мов. Зіставлення словотвору топоні- мічної системи двох мов дозволило виділити багато спільних ознак. Це свідчить про давність і важливість найменувань місцевостей у житті людей, а також і про спільні мотиваційні і словотворчі можливості. Простежується спільний архаїчний праслов’янський шар в обох мовах, який можна пояснити лише історичною спорідненістю двох народів. Навіть після століть самостійного розвитку, контактів з іншими народами, впливу інших мов не можна не помітити схожість у деяких топонімах. Це такі назви, які можна пояснити лише спільним походженням: укр. Київ – хорв. Kijevo, Kijev dol, укр. Вінниця – хорв. Vinica, укр. Волинь – хорв. Volinjа та ін. Схожість у словотворчих та мотиваційних засобах не менш цікава. Ми знайшли багато спільних афіксів, які в обох мовах вживаються для утворення топонімічної лексики. Аналіз деяких словотвірних моделей утворення топонімів у хорватській і українській мовах відкрив цілу низку нових напрямків. Проаналізований матеріал достатньо широкий, і неможливо його охарактеризувати в межах однієї статті, тим більше, якщо сам матеріал вказує на потребу в подальшому аналізі на різних мовних рівнях і в різних напрямах.