ЕТИМОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ВЛАСНИХ ОСОБОВИХ ІМЕН

Автор(и)

  • Михайло Торчинський доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української філології Хмельницького національного університету, Хмельницький, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).441-446

Ключові слова:

антропонім, запозичене ім’я, особове ім’я, етимологія, питоме ім’я, походження, шлях виникнення

Анотація

Незважаючи на те, що власні особові назви є одним із найбільш давніх розрядів онімної лексики, до сьогодні немає праць узагальнювального характеру, в яких була б наявна інформація про походження, функціонування та інші особливості таких антропонімів. Мета нашої роботи – на матеріалі чоловічого іменникá визначити етимологічні особливості українських власних особових імен; звертається увага й на походження і шлях виникнення таких пропріальних одиниць. За основу взято словники-довідники Л.Г. Скрипник і Н.П. Дзятківської, та І.І. Трійняка, а також власний словник українських імен, що складається із 500 продуктивних в Україні антропонімів.

У процесі дослідження підтверджено загальновідому серед антропонімістів думку, що більшість українських особових імен походить із давньогрецької (42,8 %), латинської (15,2 %), давньоєврейської (12,8 %) та слов’янських (11,8 %) мов. Водночас зазначаємо, що останнім часом, завдяки активним міграційним рухам, значно зросла кількість західноєвропейських антропонімів (12,6 %), трапляються і близькосхідні (4,2 %) та кавказькі (0,6 %) пропріативи. За- позичення може здійснюватися безпосередньо або за посередництвом інших мов.

До питомих (11,8 %) належать антропоніми слов’янського походження, а серед неавтохтонних пропріальних одиниць (88,2 %) майже однакову продуктивність мають засвоєні (32,6 %), власне запозичені (25,8 %) та екзотичні (29,8 %) імена. Практично відсутні оніми з хибною (0,6 %) та народною (0,4 %) етимологією; натомість домінують пропріативи з відомою (89 %) непрозорою (88,6 %) етимологією; значно рідше трапляються оніми, що мають гіпотетичну (11 %) або прозору (11,4 %) етимологію.

Абсолютна більшість чоловічих особових імен виникла природним шляхом (98,4 %), і лише 1,6 % антропономінації може бути кваліфікована як штучні.

На часі – детальна систематизація особових імен українців за структурою, способом творення, семантикою твір- ної основи, мотивацією та багатьма іншими критеріями, що дозволить сформувати цілісне науково достовірне уявлен- ня про цей розряд онімної лексики.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-04