ОНІМНИЙ ПРОСТІР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ РОМАНІВ В. ДОМОНТОВИЧА

Анотація

У статті йдеться про оніми в інтелектуальних романах В. Домонтовича (Віктора Петрова) «Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус», «Без ґрунту». Автор виходить із настанови, що власні назви – це особливий тип словесних знаків, які виділяють і ідентифікують одиничні об’єкти та яким належить суттєва роль у реалізації авторського задуму, презентації його філософських і морально-етичних узагальнень. Оніми – потужний засіб образотворен- ня, кодування декодування смислів; вони орієнтують читача в текстовому просторі, допомагаючи проникнути в задум автора, осягнути його культурно-філософські й життєві пріоритети та цілі.

Установлено, що онімний простір кожного з аналізованих творів складається з різних онімних полів – антропонімного, топонімного, ідеонімного, побудованих специфічно, що корелює з їхньою ідейно-тематичною своєрідністю. Показано, що в кожному з текстів ядро онімного простору становлять антропоніми – реальні (міфоніми й теоніми, іме- на, прізвища, часом по батькові філософів, правителів, політичних діячів, письменників, художників, учених, композито- рів, артистів, літературних героїв (Ахілл, Богоматір, Макіявеллі, Фрідріх Великий, Олаф, Менделєєв, Максим Рильський, Ілля Рєпін, Дункан, Салявен) і вигадані (Василь Хрисанфович Комаха, Корвин, Вер, Зина Тихменєва, Іполіт Миколайович Варецький, Ростислав Михайлович, Степан Линник). Підтверджено, що в аналізованих текстах топонімне поле – ядер- но-периферійне; його домінанти – урбаноніми (Хрещатик, Пуща-Водиця, Горохова, Мойка) й ергоніми (Міська Дума,

«Сяйво», Академія мистецтв, «Молодий театр», «Асторія»), тоді як ойконіми та хороніми порівняно нечисленні. Ідеоніми як периферія онімного простору найбагатше представлені в «Докторі Серафікусі». Усі згадані одиниці проаналізовано також у структурному плані й підтверджено їхню вагому роль у витворенні жанрової своєрідності аналізованих творів, автор яких орієнтований на зображення духовного єства людини в часі ворожих до неї суспільних катаклізмів, тотального науково-технічного прогресу, руйнування ідеалів і втрати національно-культурних коренів.