ПРІЗВИСЬКА В ГОВІРКАХ ЗАКАРПАТТЯ: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТИ (на матеріалі говірки с. Сокирниця Хустського району)

Автор(и)

  • Олеся Харьківська кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Ужгородського національного університету, Ужгород, Ukraine

Ключові слова:

антропоніми, прізвиська, закарпатські говірки, лексико-семантичний та словотвірний аспекти

Анотація

Прізвиська українців здавна привертають увагу мовознавців, адже в них захований місцевий колорит, риси характеру та зовнішності людини, її діяльність тощо. А якщо мова йде про прізвиська українців однієї говірки, то це не тільки опис життя, побуту, діяльності людей, а й збереження та фіксація територіальних діалектів, їхніх фонетичних, лексичних, морфологічних, словотвірних рис, а також синтаксичних конструкцій, бо іноді прізвиська українців Закарпаття можуть мати вигляд словосполучень або навіть речень. Тому нашою метою є проаналізувати лексико-семантичний та словотвірний аспекти неофіційних антропонімів говірки села Сокирниця Хустського району Закарпат- ської області. Основними завданнями є зібрати прізвиська в говірці с. Сокирниця Хустського району Закарпатської області, зробити лексико-семантичний аналіз фактичного матеріалу, виявити словотвірні типи та з’ясувати словотворчі засоби, за допомогою яких утворюються прізвиська в говірках Закарпаття.

Найчисельнішою групою прізвиськ в обстежуваній говірці є назви людей за видом їхньої діяльності чи професі- єю: Хоурушíлник, Цир’куни́ к, Гудачóк (рідше Гýдик), Гýдачка тощо.

Окрему групу прізвиськ становлять найменування, отримані людьми від назви батька, матері, діда, чоловіка,

дружини тощо, так звані родичівські прізвиська. В обстежуваній говірці ми виявили патроніми, метроніми, андроні- ми, прометроніми, гіноніми.

Загалом в говірці с. Сокирниця Хустського району Закарпатської області ми зібрали близько 150 неофіційних найменувань людей, які є невід’ємним культурним та науковим надбанням народу. За такими прізвиськами людина ставала впізнаваною, іноді навіть забували справжнє прізвище, а часто й ім’я. Прізвиська в селах могли отримувати не окремі особи, а цілі родини. Наприклад, у давнину дітей було в сім’ї багато, сини одружувалися, приводили невісток, всі жили на одному великому подвір’ї і отримували спільне прізвисько. Прізвиська, які отримувала людина, зберігали- ся і для наступних поколінь. Люди вже переставали займатися тими видами діяльності, чи взагалі зникали реалії, через які вони отримали прізвисько, але неофіційна назва продовжувала «супроводжувати» людину.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-05