КОСМОНІМИ ЯК НЕВІД’ЄМНА СТИЛІСТИЧНА СКЛАДОВА СТВОРЕННЯ ПОЕТИЧНО-МЕТАФОРИЧНОГО ХРОНОТОПУ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Анотація

У статті розглядаються особливості використання та функціонування космонімів (власних назв об’єктів у межах космічного простору) в поезії, а саме на матеріалі ліриці англійських поетів-романтиків Дж.Г. Байрона і Джона Кітса. Оповита романтичним та міфологічним серпанком космопоетонімна лексика моделює потужний метафоричний контекст та надає підвищеного експресивного забарвлення оповіді у структурі поетичного тексту як єдиного образно-семантичного простору. Виконуючи головним чином такі функції як емоційно-естетичну та символічну функції, космоніми концентрують в собі зміст значної частини поетичного тексту, де в міру свого розгортання поетична оповідь накопичує інформацію, необхідну для появи того чи іншого космоніма для вираження основних поетичних мотивів ліричного сюжету.

За волею автора власна назва може суттєво змінювати свою функцію, називаючи не той або не зовсім той об’єкт, який закріплений за ним носіями мови. Нове образне значення розкривається контекстом й обумовлене змістом тексту в цілому. Це потребує при аналізі ономастичної лексики у поетичних творах Дж.Г. Байрона і Джона Кітса максимально повно враховувати всі фактори, що визначають образний зміст космонімів, у їх комплексі. Космоніми у поетичних тво- рах репрезентують індивідуальний неповторний стиль митців, виступають яскравими та активними показниками спе- цифіки їх онімного письма, створюють барвистий онімний простір поезій. Проведений аналіз доводить, що вживання тих чи інших космопоетонімів передусім залежить від змісту та тематики поетичного твору авторів, що й зумовлює функціонування певної космонімної лексики, організацію особливостей онімного простору .